ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНИХ ЗАХОДІВ НА ПЕРІОД НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ І КАТАСТРОФ МИРНОГО ЧАСУ ТА НА ВОЄННИЙ ЧАС. ГІГІЄНА ПРАЦІ ОСОБОВОГО СКЛАДУ ФОРМУВАНЬ ТА ВІЙСЬК ПРИ ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ТА НА ВОЄННИЙ ЧАС.
План лекції.
1. Визначення та класифікація надзвичайних ситуацій.
2. Санітарно-гігієнічні заходи в осередку надзвичайних ситуацій.
3. Організаційно-штатна структура та лабораторно-технічне оснащення медичної служби військових та цивільних формувань по санітарно-гігієнічному та протиепідемічному забезпеченню.
4. Гігієна польового розміщення військ та населення.
1.Визначення та класифікація надзвичайних ситуацій.
Стихійні та соціальні лиха (війни) здавна завдавали людству не лише колосальних матеріальних збитків. а й призводили до масової загибелі і каліцтва людей. В наш час до природних та соціальних катаклізмів додається все більше і все більшої масштабності техногенних катастроф.
Всі надзвичайні ситуації такого роду становлять значну проблему для служб охорони здоров’я тому, що вони викликають раптове, короткочасне виникнення масових травм, уражень, отруєнь, захворювань, смертей, які вимагають термінової медичної допомоги, санітарних заходів.
Однією з особливостей великих катастроф, за визначенням консультантів ВООЗ - видатних вчених з різних країн є виникнення нервово-психічного напруження, стресу. Розвивається тривога, страх, паніка, які можуть перейти в «функціональний параліч» серед населення, а також серед особового складу рятувальних команд і формувань. Раціональна організація захисту і допомоги в таких умовах стає надзвичайно складною і недостатньо ефективною.
За визначенням ВООЗ, надзвичайні ситуації або катастрофи - це «будь-які події, що спричиняють руйнування, підрив економіки, загибель людей, або шкоду їхньому здоров’ю у масштабах, що вимагають надзвичайної допомоги ззовні для ураженої популяції чи району» (Арнольд В.І., 1990).
Класифікації надзвичайних ситуацій
1. За часом виникнення:
· Природні, техногенні катастрофи - виникають раптово.
· Природні, соціальні, техногенні лихоліття - розвиваються повільно.
2. За походженням:
· землетруси, виверження вулканів;
· руйнівні вітри: тайфуни, циклони, торнадо, сірокко, смерчі;
· зливи, повені, цунамі;
· зсуви, селі, снігові лавини;
· посухи, лісові, торфяні пожежі, сильна тривала жара, морози.
· промислові: аварії на електростанціях, заводах, фабриках;
· транспортні: на залізничному, автомобільному, авіаційному, водному;
· екологічні: забруднення навколишнього середовища викидами промислових підприємств, їх стічними водами, «хвостовідходами», розливами нафти та ін.,
· військові: вибухи ядерної зброї, запасів бомб, снарядів, хімічної зброї, скидання, поховання ракетного пального, відпрацьованого ядерного пального реакторів підводних човнів.
· збройні конфлікти, війни, тероризм;
· неврожаї, голод;
· епідемії.
· руйнування землетрусом АЕС, нафтогазосховищ, запруд штучних водоймищ, промислових стоків.
3. За масштабами:
1. Незначні - постраждалих менше 25 осіб.
2. Об’єктові, місцеві - постраждалих до 100 осіб.
3. Регіональні, глобальні - постраждалих більше 1000.
Статистичні відомості з історії катастроф.
Історичні приклади різних катастроф.
За статистикою, з усіх природних катастроф займають:
· повені - 40%, тайфуни - 20%, - землетруси - 15%, засухи - 15%.
· інші види катастроф - 10%.
Для прикладу, лише в 1988 р зареєстровано 322 великі катастрофи, серед яких: - 74 повені, - 34 сильних штормів, 18 засух, - 17 землетрусів, 17 зсувів, - 162 інших великих катастроф.
Насьогодні щотижня реєструється катастрофа, в ліквідації наслідків якої змушені приймати участь міжнародні сили допомоги, а на допомогу потерпілим щорічно витрачається до 1 млрд доларів США.
В 1998 році в Україні виникло 2177 надзвичайних ситуацій, з них 17 - загальнонаціонального, 185 - регіонального і 1915 місцевого значення.
Найбільш значним лихом: осіння повінь в Закарпатті, пожежі в кримських лісах, вибухи метану в шахтах.
Піротехніки МНС знешкодили більше 3х тисяч авіабомб, мін і снарядів.
В природних і техногенних НС в 1998 році загинуло 948 чоловік, 4499 - отримали поранення.
Загальна сума збитків, які є результатом надзвичайних ситуацій, склала понад 300 млн. гр.
Ще більше значення набувають катастрофи і надзвичайні ситуації техногенного походження. Серед них на перше місце слід поставити катастрофу на Чорнобильській АЕС (1986р), яка завдала державі збитків більш як на 400 млрд доларів США, викликала радіоактивне забруднення великих територій України, Білорусії, Росії, вже забрала сотні людських життів. Цьому була присвячена окрема лекція.
Прикладів надзвичайних ситуацій сьогодні можна було привести дуже багато, вони з'являються там, де ми з вами навіть не уявляємо їх побачити. Це події 11 вересня 2001року в США, приклад терористичного акту на Дубровці в Москві 24 жовтня 2002 року.
Генеральна Асамблея ООН в 1971 році прийняла рішення створити в Женеві БЮРО КООРДИНАТОРА ООН по наданню допомоги на випадок стихійних катастроф. У складі Виконавчого Комітету ВООЗ створено СЕКТОР ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я в надзвичайних ситуаціях і оперативна група по стихійним та ін. лихоліттям.
В 1975 році в Женеві створена МІЖНАРОДНА СПІЛКА МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ (Нечаєв Г.А., 1990). Створені МІЖНАРОДНИЙ КОМІТЕТ І ЛІГА ТОВАРИСТВ ЧЕРВОНОГО ХРЕСТА І ЧЕРВОНОГО ПІВМІСЯЦЯ, які об’єднують національні товариства 149 країн. Ліга приймала участь у допомозі жертвам більше 1000 найбільших стихійних, соціальних та техногенних катастроф за період в 1919 по 2000 роки.
Існують також МІЖНАРОДНА АСОЦІАЦІЯ ДОБРОВІЛЬНИХ РЯТУВАЛЬНИХ ФОРМУВАНЬ, МІЖНАРОДНА ОРГАНІЗАЦІЯ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ.
1986 р в республіці Сан-Маріно створено ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЦЕНТР ПО МЕДИЦИНІ КАТАСТРОФ, у якому готують кадри спеціалістів міжнародного класу, ведуться наукові дослідження, розробляються і розсилаються інструктивно-методичні матеріали.
В Лондоні створено МІЖНАРОДНИЙ ІНСТИТУТ КАТАСТРОФ, видається журнал«Катастрофи». В ФРГ також видається журнал «Медицина катастроф».
В 1994р урядами 12 країн СНГ (крім прибалтів) підписана угода про створення «Корпусу сил СНГ для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру». (журнал «Охорона праці», 1995, № 6 -С.28-32).
В 1990 р ще урядом СРСР прийнята постанова «Про створення в країні служби екстренної медичної допомоги в надзвичайних ситуаціях» під керівництвом Міністерства охорони здоров’я. Створено територіальні і центральні аварійно- рятувальні служби по ліквідації наслідків аварій в газовій, нафтовій, вугільній, лісовій, целюлоьзно-паперовій промисловості, в кольоровій металургії, хімічній промисловості, в ядерній енергетиці.
В Україні створено Міністерство надзвичайних ситуацій шляхом об’єднення Міністерства Чорнобиля і Комітету цивільної оборони. В їх складі створені Центральні і Регіональні медичні формування швидкого реагування для надання допомоги потерпілим в катастрофах.
Слід відзначити, що для ліквідації наслідків катастроф завжди залучаються військові формування, у тому числі підрозділи медичної служби військ. При цьому доречно зауважити, що багатовіковий досвід військової медицини і накопичений до сьогодні досвід медицини катастроф взаємно доповнюють один одного, дозволяють на практиці ліквідації наслідків катастроф взаємно доповнюють один одного, дозволяють на практиці ліквідації наслідків катастроф удосконалювати знання і вміння військових медиків, готувати медичні кадри військ і цивільних формувань більш ефективно.
У наші дні військово-медичні служби багатьох країн світу мають спеціальні формування для надання екстренної медичної допомоги при надзвичайних ситуаціях.
За приклад можна взяти військово-медичне формування Збройних Сил Франції, оснащене усім необхідним для надання невідкладної медичної допомоги потерпілим і автомобільним та авіаційним транспортом. Це формування знаходиться в постійній готовності № 1 і може розгорнути роботу в зоні лиха уже через 24 години, враховуючи переліт авіацією. Формування має штат 75 осіб, у тому числі 15 лікарів, 24 медичних спеціаліста середньої ланки і 58 тонн медичного спорядження. Термін роботи в автономному режимі - один тиждень. Подібні формування створені і у військах країн - ФРН, Норвегії, Італії, США.
В Україні в наш час існує 4 групи формувань для участі в ліквідації наслідків катастроф:
корпус рятівників,
медичні формування і установи Міністерства охорони здоров’я,
медичні формування Міністерства надзвичайних ситуацій,
формування медичної служби Збройних Сил України.
Безпосередні заходи по ліквідації наслідківі катастроф і навіть бойові дії виконуються, як правило в масштабі військової частини (полку), чи підрозділів (батальйонів, рот, спецкоманд). Тому об’єм санітарно-гігієнічних заходів виконується, в основному, у масштабі цих частин і підрозділів.
2.Санітарно-гігієнічні заходи в осередку надзвичайних ситуацій
Для виконання санітарно-гігієнічних заходів необхідно мати санітарно-гігієнічне забезпечення військових підрозділів.
Санітарно-гігієнічне забезпечення військ - це система організаційних, гігієнічних, санітарно-технічних, медичних, адміністративно-господарських та інших заходів, направлених на зберігання та зміцнення здоров’я військовослужбовців, покращення їх фізичного розвитку, зниження захворюваності та підвищення боєздатності. Таким чином санітарно-гігієнічні заходи в умовах сучасної війни неможливо вирішити тільки силами та засобами медичної служби. Особливо велике значення має комплексне вирішення санітарно-гігієнічного забезпечення військ у випадку застосування ворогом зброї масового знищення. В період ВВВ утворилась чітка система військово-гігієнічної організації, яка давала змогу медичній службі здійснювати систематичний санітарний нагляд за харчуванням, водопостачанням, розташуванням, лазнево-пральним обслуговуванням та ін. Завдяки цьому вдалося запобігти виникненню епідемій, аліментарних захворювань, обморожень, тобто всього того, що супроводжує війни.
Розберемо, як здійснюється санітарно-гігієнічне забезпечення у полку (слайд). Відповідальність за санітарно-гігієнічне забезпечення особового складу в полку несе командир полку. У нього багато помічників: замісник командира полка по виховній роботі, замком по тилу, замкомандира по технічнійчастині, начальник фізичної підготовки та спорту, начальник служби речового постачання, начальник інженерної служби,начальник хімічної служби,начальник постачання пальними та мастильними матеріалами, начальник медичної служби. Всі вони приймають участь в організації санітарно-гігієнічного забезпечення військ. Кожен з цих представників має свої обов’язки та задачі.
Заходи гігієнічного забезпечення військ (слайд). Їх можна розділити на 3 групи:
адміністративно-технічні;
фінансово-економічні;
медичні.
Медичні заходи розподіляються на:
загальномедичні
лікувально-профілактичні
протиепідемічні
гігієнічні.
Лікувально-профілактичні - щоденний нагляд за здоров’ям особового складу, медичний огляд, направлення у профілакторій, пансіонати, будинки відпочинку та санаторії, облік та нагляд за тими, хто перехворіли, лікарсько-педагогічний контроль за фізичним вихованням.
Загальномедичні - контроль за виконанням пропозицій, зроблених представниками санітарно-епідеміологічних закладів, розробка конкретних профілактичних заходів.
Протиепідемічні заходи буде викладено на кафедрі інфекційних захворювань.
Гігієнічні - контроль за підтриманням гігієнічних норм та правил, контроль за виконанням техніки безпеки, вивчення особливостей умов військової праці та відпочинку різних військових спеціаластів, гігієнічне виховання.
Таким чином вони включають основні питання попереджувального та поточного санітарного нагляду. Виходячи з цих заходів, витікають відповідні задачі.
В осередках стихійних лих,катастроф та надзвичайних ситуацій може виникнути така гігієнічна та епідеміологічна обстановка, яка сприяє виникненню та розповсюдженню серед різних контингентів, груп масових інфекційних захворювань (епідемій). Більш того, в період стихійного лиха порушується рівновага екологічних систем, що призводить до „оживлення” природних осередків особливо небезпечних інфекцій (холери, чуми, сибірської виразки та ін.)
В таких ситуаціях медичною службою військових підрозділів та екстреною медичною допомогою необхідно проведення комплекса гігієнічних та протиепідемічних заходів, до яких слід віднести:
1. Додержання норм та правил особистої та колективної гігієни.
2. Створення оптимальних умов для тимчасового розміщення людей, які покинули постійні місця проживання.
3. Контроль за організацією харчування, водопостачання та лазнево-прального обслуговування евакуйованого населення.
4. Виключення можливості впливу на здоров’я населення таких шкідливих чинників навколишнього середовища, як радіонукліди та токсичні хімічні речовини, переохолодження, перегріви.
5.Пропаганда гігієнічних знань, норм та правил поведінки людей в екстремальних ситуаціях.
6. Обов'язкове проведення гігієнічних досліджень (санітарна експертиза) води та продуктів харчування.
7. Контроль за санітарним станом об’єктів народного господарства, які отримали внаслідок стихії пошкодження систем водопостачання та каналізації; об’єктів харчової промисловості, громадського харчування та торгівлі; дитячих дошкільних та шкільних закладів; підприємств комунального обслуговування; лікувально-профілактичних закладів; місць тимчасового розміщення евакуйованого населення та розміщення рятувальних команд, загонів та бригад екстремальної медичної допомоги промислових об’єктів, які можуть бути джерелами іонізуючого випромінювання.
8. Постійний нагляд за забезпеченням населення водою та продуктами харчування.
9. Санітарний контроль зо проведенням дезінфекційних заходів в установах харчової промисловості, які обслуговують населення в зоні стихійного лиха (тимчасові пункти харчування, торгівельні точки).
10. Здійснення контролю за санітарною обробкою (помивка) населення, дезактивацією (дегазацією, дезінфекцією) їх одягу, взуття та предметів побуту.
11. Проведення екстрених медичних та санітарно-гігієнічних заходів забезпечення населення якісними водою та харчовими продуктами, вибору джерел водопостачання, здійснення знезараження та знешкодження питної води шляхом хлорування.
12. Проведення екстрених ремонтних заходів каналізаційних споруд та станцій санітарної очистки населених місць.
13. Розміщення в місцях стихійного лиха медичних формувань екстремальної медичної допомоги та рятувальних загонів (у холодний період року неодхідно мати теплі приміщення для персоналу площею 15-18м кв. на 100 осіб та сушильну кімнату дляодягу та взуття).
3. Сили і засоби медичної служби армії Організаційно-штатна структура медичної служби:
В з’єднані-армії начальник медичної служби армії.
В Армії в його розпоряджені - медичні працівники усіх з’єднань (дивізії і окремих частин - полків, батальонів). Крім того, в його розпорядженні є АСЕЗ окремої медичної бригади Армії (ОМБА), до його складу входить 120 осіб високої підготовки, які пов’язані з базовими лабораторіями і мають великі можливості. У їх розпорядженні лабораторії: ЛГ-2 (лабораторія гігієнічна основна - загальносанітарні дослідження), радіометрична лабораторія в укладках - РЛУ-2, ДП-100 радіометричні дослідження; ВПХР-МВ, медична польова хімічна лабораторія, набір «Ландиш» - токсикологічні дослідження, лабораторія біологічна і лабораторія вірусологічна (ЛБ і ЛВ). Протягом останніх років ці лабораторії значно розширились, в них вкладені великі кошти.
В дивізії (з«єднанні) всю роботу по медичному забезпеченню військовослужбовців організовує начальник медичної служби дивізії. В його розпорядженні - замісник начальника медичної служби з’єднання і одночасно він начальник санітарно-епідеміологічної лабораторії (СЕЛ). Вона виведена з МСБ і знаходиться в управлінні дивізії. Сюда входить лікар-гігієніст, лікар-бактеріолог і середній медичний персонал. Кошти великі: ЛГ-1, ЛГ-2, ІДМ-1с - вимірювач малих доз, ДП-5А, ВПХР-МВ, бактеріологічна лабораторія - ЛБ.
В полку відповідальність за медичне забезпечення несе начальник медичної служби полку. Він є одночасно і лікарем-організатором, він і відповідає за всю профілактичну роботу в полку. У його розпорядженні особовий склад медпрацівників підрозділів і медичний пункт полку (МПП). Наявні засоби: ДП-5, ВПХР - МВ.
У батальоні медичні питання вирішує фельдшер, у якого є комплект в укладці - польовий фельдшерський (ПФ), в роті є санінструктор, в його розпорядженні - сумка санінструктора, у кожному взводі - санітар-стрілок.
Ці медичні військові формування повинні вирішувати одну із самих головних задач в осередку надзвичайних ситуацій - проведення комплексу санітарно-гігієнічних заходів.
1.Фізичне навантаження, грижі, травми, опіки, отруєння газом особового складу військ, інших рятівних команд і цивільного населення через проведення важких немеханізованих робіт у завалах;
2.нервово-психічне перевантаження (стрес) і відсутність умов для повноцінного відпочинку і відновлення сил приводили до зниження працездатності,психічних зрушень, що вимагало інколи медикаментозної допомоги.
Фізична стомлюваність особового складу рятувальних формувань погіршувалась недоступністю харчування, неякісним водопостачанням, відсутністю належних умов для миття тіла, для відпочинку і сну. Виникло ряд проблем з розміщенням людей в умовах відсутності житла, які майже повністю зруйновані землетрусом. Недостатнє забезпечення спецодягом, засобами індивідуального захисту тіла, органів дихання при роботах по ліквідації пожеж та інше погіршували умови роботи і відпочинку рятувальних формувань і медичної служби зокрема.
4. Гігієна польового розташування військ та населення
під час надзвичайних ситуацій.
Бойова діяльність військ в умовах маневрованої війни пов’язаної з пересуванням військ похідним порядком, а також умови надзвичай-
них ситуацій потребують для повноцінного відпочинку, відновлення сили, тобто боєздатності, правильної цілеспрямованої організації розташування військ та формувань, населення в польових умовах.
Розташування військ буває: стаціонарним, постійним, тобто ка - зармовим або польовим (тимчасовим). В мирний час війська переваж-но розташовуються стаціонарно у військових містечках, на території
яких розташовуються казарми, а також у військових таборах.
Польове розташування—це розташування військ поза житловим
помешканням (казарми). Воно використовується і в мирний час, і в воєнний період.
час відпочинку на марші, на навчаннях, під час виходу на заняття до
навчальних центрів, при НС, катастрофах мирного часу. У воєнний
період застосовується тимчасове (польове) розташування особового складу військ діючої армії.
Відповідно з вимогами Уставу внутрішньої служби озброєних Сил України командири частини (підрозділів) зобов’язані організову-
вати розташування особового складу військ, формувань та населення
і нести за це повну відповідальність.
розташування військ.
Розташування військ—це забезпечення відповідних умов для ві-
дпочинку, відновлення сил і зміцнення здоров'я, від цього залежить боєздатність військ та резистентність організму постраждалих. Тому
медики повинні цьому питанню приділяти максимум уваги:
1. вибору земельної ділянки для розташування військ та фор- мувань, санітарному стану района розташування підрозділів, сані-тарному захисту навколишнього середовища, так як він може перет-воритися в джерело інфекційних захворювань.
2. площі, кубатури та якості повітря польового житла.
3. освітленню, водопостачанню.
4. мікроклімату в ньому.
5. забезпеченню особового складу та населення харчуванням.
6. знезараженню, видаленню і знешкодженню відходів (поки-
дьок).
7. забезпеченню особового складу військ та населення лазнею,зміною білизни (тобто лазнево-пральне обслуговування).
8. виконання правил особистої і загальної гігієни. Заходи для профілактики обморожень і розвитку „траншейної” стопи (в холодний період року—співпадання холоду і сирості), „воєнних”, або „окопних” невритів, що пов'зано з частковою і за-
гальною дією холоду.Під час 2-ї Світової війни армія (наприклад американська) мала (несла) великі збитки від „траншейної стопи” в Арденах.
9. культурно-побутове обслуговування.
Важливо, щоб всі види споруд для розташування військ були максимально стійкими до уражуючих факторів ворога, особливо ОМП.
Щоб вони максимально попереджували тепловитрати (для профілак-тики сирості). Повинні бути умови для просушування взуття, портя-нок (онуч), обмундирування.
· тимчасовий характер розташування;
· скупченість;
· зниження рівня комунально-господарчого обслуговування;
· слабка захищеність від несприятливого впливу клімато-погод-
них факторів;
· постійний контакт з грунтом;
· можливість контакту з небезпечними або шкідливими для здо-
ров'я представниками фауни і флори;
· труднощі в організації водопостачання і харчування, а також
у видаленні відходів (покидьків).
Особливості польового розташування потребують від командирів підрозділів чіткої організації праці та відпочинку особового скла-ду, від кожного військовослужбовця чіткого виконання правил, особистої і загальної гігієни.Тимчасове (польове) розташування має різні види:
1) бівачне (поза населенним пунктом),
2) поквартирне (в населенному пункті),
3) суміжне (квартирно-бівачне),
4) на бойових позиціях (вогневі, командні, комунікаційні),
5) навчальні центри (у таборі).
Бівачне розміщення забезпечує більш високий рівень епідемічної
безпеки (використовуються палатки, плащі, заслони,землянки,схован-ки зі снігу). У населенному пункті—поквартирне озселення, небез-печне в епідемічному відношені. Краще для розташування в населен-ному пункті використовувати гуртожитки, корпуси навчальних закла-дів (ПТУ, школи) та інші цивільні споруди. Змішане розташування військ—це таке розташування, коли штаб військової частини, медич-ний пунк, господарчий та інші підрозділи розташовуються в населе-ному пункті, а стройові підрозділи і техніка—у позанаселенному пунк-ті.
При розташуванні військ для відпочинку на бойових позиціях використовуються окопи, щілини з перекриттям, хлди сполучення, а також бойова техніка /бойові машини піхоти /БМП/, танки, автомобілі, бронетранспортери та ін./
При польовому розташуванні військ в мирний час у таборі (таблю), територія розподіляється на 4 зони, які розділяються передньою, середньою та задньою лінійками.
Проміж передньою та середньою лініями розташовуються стройові підрозділи , проміж снрндньою і задньою - адміністративно - господарчі об”єкти: 1/штаб частини; 2/ кухня; 3/ столова; 4/ медичний пункт. Між задньою і тиловою дорогою розташовуються: 1/ гаражі, 2/конюшні, 3/туалети, 4/склади, майстерні, 5/та інші господарчі будівлі. Визначається наявність джерел води в них, якість грунту, наявність і правильність обладнання споруд для збирання нечистот, мусороприймальників та помийних ям.
В арміі основним типом польового житла являється палаткка. Основні типи палаток для гуртового розташування військ - УСТ-41 /уніфіціровані санітарно-технічні/ і УСБ-41 /уніфіціровані санітарно-побутові/ (табл) в умовах сучасної війни палатки слід розташовувати в прикриттях для захисту від ядерної зброїю Для забезперення військ є різні види палаток: похідні, уніфіціровані, табірні, експедиційні для ВМФ та ін. Норми для палатки: площа на одну людину 1 кв.метр площини 1 повітряний куб- 2 метра кубічних.Належить чітко підтримувати санітарно - гігієничний режим в палатках.
Кращим типом польового розташування особового складу військ являються землянки.(табл.) Вони можуть бути різного типу: заглиблені /2.2м/, напівзаглиблені /1.6м/, косогірні, горизонтальні / на скальних грунтах або при високому рівні грунтової води/. Вони надійно захищають людей від холодів та атмосферних опадів. В період ВВВ землянки захищали людей і від гвинтівно-кулеметного вогню, осколків мін і снарядів, в сучасній війні при достатньому заглибленні їх вони можуть захищати і від діі вибухової хвилі. Для спорудження землянок треба вибирати сухі місця з низьким рівнем стояння грунтової води; в заболочений районах для боротьби з сирістю в кутках ставляться збірні криниці, які періодично звільняються від води /приклад - на Ленінградському фронті/. Особлива увага при обладнанні землянок приділяється їх вентиляціі, оскільки в землянках дуже малий повітряний куб: площа 2м при висоті 2м. Та ще й грунтове повітря відрізняється від атмосферного. Вентиляція забезпечується паленням печі або дією аератора.
Температура повітря в землянках повинна бути не менше 20 градусів.
Серед перспективного польового житла належить назвати:
а) циліндричний універсальний блок з розрахунком 12м.куб. на 1 людину.
б)збірно - щитові будиночки /Цубики/.
в)каркасно - щитові.
г)каркасні з тендом.
д)арочні.
є)суцільно-бетонно-пневматичні споруди.
На запитання про порядок збирання та захоронення загиблих воїнів ми не маємо часу зупинятися, це питання достатньо викладене в підручнику.
З чого складається санітарний нагляд по дпнному питанню для медичної служби:
· контрольза дотриманням санітарно-гігієнічних вимог до місць загального поховання /братських могил/.
· контроль за дотриманням правил поховання воїнів.
· знищення небезпечних в санітарному відношенні матеріалів.
· забезпечення підрозділів, виділених для поховання, та очистки поля бою дезинфекційними засобами. контроль за організацією помивки особового складу після закінчення очистки поля бою і поховань.
Медична служба повинна здійснювати контроль за збудуванням та експлуатацією фортифікаційних споруд. Є декілька видів класифікаціі цих споруд.
4.4Класифікація фортифікаційних споруд
1.Для використання:
а)військові (для розташування зброї, бойових установок та особового складу,який обслуговує ці установки);б)спеціальні (розташування пунктів спостереження, командних, медичних, пунктів зв”язку та ін.).
2. За ступенем захищенності від уразливих факторів ОМП:
а)відкриті (окопи, траншеї,ходи сполучення),
б)напівзакриті (щілини з перекриттям),
в)закриті (бліндажі, сховища).
3.За призначенням:
а) оборонні (окопи, траншеї, ходи сполучення та ін.),
б) захисні (бліндажі, сховища).
Сховища являються колективними засобами захисту військовослужбовців від несприятливих факторів бойової обстановки. Вони класифікуються:
· наземні
· підземні. В свою чергу вони бувають легкого та тяжкого типу;
За ступенем захищенності:
· герметизовані
· негерметизовані
Герметизовані сховища діляться на:
· невентильовані
з регенерацією повітря.
і пасивного перебування особового складу (табл.).Час перебування в них забезпечується тією кількістю повітря, яка є в приміщенні і обмежується накопиченням в процесі дихання СО2.
У сховищах де є регенерація повітря, час перебування людей збільшується завдяки спеціальним поглиначам, які уловлюють СО2. Втрата кисню може поповнюватися двома шляхами:
· за рахунок рідкого кисню ізбалонів
· за рахунок хімічних процесів, під час яких вуглекислота і пари води,задопомогою діі спеціального хімічного агента, створюють кисенью Регенераційні установки повинні подавати кисень до 30 л. за годину на 1 людину і до 60/90 л/год, якщо виконуються якісь роботи.
У вентильованих сховищах здійснюється постійна подача очищеного від ОР, БС, РР зовнішнього повітря, приток та очистка повітря здійснюється за допомогою фільтровентиляційних агрегатів /ФАВ/. Щоб зовнішнє повітря не попадало через пори щілини в таких сховищах робиться повітряний підпор - постійне підвищення тиску /не менше 5 мм рт.ст. для надземних сховищ і 2-3 мм вод.ст.для підземних/.
Якщо у сховищах ведуться роботи, пов”язані з великими витратами кисню окрім ФВА обладнують регенераційними установками.
4.5.Типова схема сховища для тривалого перебування людей.
Перед вами схема сховища для тривалого захисту від зброї масового ураження з представленим основним набором приміщень та пристроїв:
· основні приміщення для розміщення людей;
· санітарно - побутові відсіки;
· медичні кімнати;
· комора для продуктів;
· галерея і оголовок аварійного входу;
· фільтровентиляційний відсік;
· повітрозбирач.
Таким чином тут представлені ідеальні умови - троє дверей: зовнішні,у тамбурі та аварійні. Зовнішні двері повинні бути масивні, стійкі, герметично закриті. Підхід до сховища у вигляді зигзагу,що сприяє герметизації та захисту від зброї масового ураження.
4.6.Комплекс негативно діючих факторів повітряного середовища, яке формується у герметизованому сховищі.
1.Відбувається зміна хімічного складу та фізичних властивостей повітря: накопичуються органічні речовини, СО2, пари води, зменшується кількість О2, підвищується температура повітря, його мікробне число.
2. СО2 сприяє підвищенню легеневої вентиляції, зміненню частоти та амплітудидихання.
3. Пари води - затримка виділення тепла з організму та як наслідок перегрів організму.
4. Нервово-психічне напруження.
5. Гіподинамія.
Таким чином,у сховищахдля підтримання умов, забезпечуючих боєздатність особового складу військ, необхідно дотримуватись санітарно-гігієнічних норм.
4.7.Основні принципи, які покладені в основу розрахунку норм площі, кубатури, вентиляції сховищ.
· призначення приміщень
· характер роботи, яка в них виконується
· кількість СО2, що видихається за 1 годину
· розрахункова кратність повітрообміну
· гранично припустима концентрація СО2 в повітрі
· кількість людей
· час перебування в приміщенні.
4.8.Допустимі концентрації СО2 у сховищах (табл.)
У військових сховищах:
· у режимі чистої вентиляції - 1%;
· у режимі фільтровентиляції - 2%;
· у режимі повної ізоляції - 3%.
У спеціалізованих сховищах відповідно - 0,5%; 1%; 2%.
Маючи всі ці дані та дані санітарних норм інших показників можна зробити розрахунок кількості повітря (V), необхідного для сховища і яке подається фільтровентиляційними агрегатами:
V = К * n 3
Р2 - Р1 (м /год),
де К - кількість СО2, яка виділяється людиною за 1 год в залежності від ступеню його активності (24 л/год); 3
Р1 - початковий рівень вмісту СО2 (л/м ); 3
Р2 - гранично допустимий рівень СО2 (л/м );
n - число людей у сховищі.
Об'єм повітря для невентильованих сховищ - враховуються всі перераховані вище величини та час перебування у сховищі
V = К * n * t 3
Р2 - Р1 (м )
Є ще одна формула - менш точна. Її можна застосовувати для розрахунку об'єму приміщення герметизованого і не вентильованого сховища, часу, можливої кількості людей:
10 * C
де Т - час перебування у сховищі
V - об'єм сховища
С - ГДК вуглекислоти
А - кількість вуглекислоти, яку видихає людина за 1 год
n - кількість людей у сховищі.
Головна сторінка