ѕухлини м'¤ких тканин


ƒо пухлин м'¤ких тканин в≥днос¤тьс¤ новоутворенн¤, що розташован≥ на тулуб≥ та к≥нц≥вках, але не поход¤ть з к≥сток, хр¤щ≥в та внутр≥шн≥х орган≥в. ѕо г≥стогенезу њх д≥л¤ть на дв≥ велик≥ групи - пухлини з мезенх≥мальноњ тканини та новоутворенн¤ периферичних нерв≥в. “ак≥ новоутворенн¤ бувають зр≥лими та незр≥лими, або добро¤к≥сними та зло¤к≥сними. як бачимо, г≥столог≥чна будова новоутворень м'¤ких тканин р≥зноман≥тна, а тому виникла потреба класиф≥кувати њх в окрем≥ групи та класи. “аких класиф≥кац≥й ≥снуЇ дек≥лька, але в≥дпов≥даЇ вс≥м потребам ≥ вимогам та, що розроблена ≥ затверджена ћ≥жнародним протираковим союзом у 1974 роц≥. «г≥дно ц≥Їњ класиф≥кац≥њ пухлини можуть виникати з ф≥брозноњ, жировоњ, м'¤зовоњ тканин, кровоносних та л≥мфатичних судин, периферичних нерв≥в, симпатичних гангл≥њв, парагангл≥онарних структур, мезенх≥ми та плюр≥потентних ембр≥ональних зародк≥в.

«ло¤к≥сн≥ пухлини м'¤ких тканин ƒо зло¤к≥сних новоутворень в≥днос¤тьс¤ незр≥л≥ пухлини мезенх≥мальноњ тканини та периферичних нерв≥в, що виникають на к≥нц≥вках та тулуб≥. √≥столог≥чн≥ форми таких новоутворень представлених вище в класиф≥кац≥њ ¬ќќ« в≥д 1974 року. Ќаводимо морфолог≥чну та кл≥н≥чну характеристику окремих сарком м'¤ких тканин.

‘≥бросаркома. √≥столог≥чне побудована ≥з переплетених пучк≥в незр≥лих ф≥бробласт≥в з на¤вн≥стю м≥тоз≥в у кл≥тинних елемент≥в. —п≥вв≥дношенн¤ волоконець та кл≥тин р≥зного ступен¤ диференц≥ац≥њ дозвол¤Ї розр≥знити два типа ф≥бросарком: диференц≥йовану та недиференц≥йовану. ћакроскоп≥чне ф≥бросаркома маЇ вигл¤д сол≥тарного вузла не дуже великих розм≥р≥в, р≥дко дос¤гаЇ 15,0-20,0 см в найб≥льшому вим≥р≥, маЇ в≥дносно ч≥тк≥ контури. ѕ≥сл¤ видаленн¤ може рецидивувати, ¤кщо волод≥Ї ≥нф≥льтративним ростом. ћетастазуЇ р≥дко, переважно в леген≥.

Ћ≥осаркол≥а. ћаЇ вигл¤д ≥нкапсульованоњ округлоњ або дольчастоњ пухлини з множинними паростками та частками, що розташован≥ б≥л¤ новоутворенн¤. ћоже дос¤гати великих розм≥р≥в, тому що в кл≥тковин≥ росте в р≥зних напр¤мках без перешкод. Ќа розр≥з≥ маЇ сальний або риб'¤чого м'¤са вигл¤д. ≤снують р≥зн≥ ступен≥ зр≥лост≥, росте вона повол≥, маЇ малу схильн≥сть до метастазуванн¤. ¬иникають так≥ пухлини част≥ше в м≥сц¤х накопиченн¤ жировоњ кл≥тковини: паранефральноњ, паракол≥чноѓ, в бриж≥.Ћейом≥осаркома. ѕор≥вн¤но з вищеназваними пухлинами зустр≥чаЇтьс¤ р≥дше. ƒжерелом виникненн¤ можуть бути гладком'¤зов≥ елементи судинноњ ст≥нки. Ћокал≥зац≥¤ буваЇ р≥зноман≥тна, але част≥ше розташована по ходу маг≥стральних вен та артер≥й ≥ буваЇ з ними зв'¤зана. ћакроскоп≥чне це сол≥тарна пухлина щ≥льноњ консистенц≥њ, горбиста ≥ нав≥ть вузловата, не маЇ ч≥ткого в≥дмежуванн¤ в≥д сус≥дн≥х тканин та орган≥в. ћ≥кроскоп≥чне лейом≥осаркома побудована атиповими гладком'¤зовими волоконц¤ми з пол≥морф≥змом та г≥перхром≥Їю ¤дер та м≥тозом. —туп≥нь ≥нф≥льтративного росту р≥зна. ћаЇ нахил до раннього гематогенного та л≥мфогенного метастазуванн¤. ѕ≥сл¤ операц≥њ нер≥дко бувають рецидиви.

–абдом≥осаркома. ¬ дорослих така саркома зустр≥чаЇтьс¤ досить р≥дко, част≥ше вона виникаЇ в д≥тей ≥з соматичних поперечно-посмутованих м'¤з≥в. ƒл¤ рабдом≥осаркоми характерна в≥дсутн≥сть капсули, њњ поверхн¤ гладка, р≥дше горбиста, консистенц≥¤ м'¤ка, м'¤систа.

ћ≥кроскоп≥чне рабдом≥осаркома побудована незр≥лими, атиповими кл≥тинами поперечно-посмугованих м'¤з≥в з вираженим пол≥морф≥змом. «устр≥чаютьс¤ кл≥тини округл≥, веретенопод≥бн≥, ракеткопод≥бн≥, стр≥чковидн≥, г≥гантськ≥ та багато¤дерн≥. “ому ≥ типи сарком бувають р≥зн≥: пол≥морфно-кл≥тинн≥, альвеол¤рн≥, ембр≥ональн≥, зм≥шан≥ та ≥нш≥. „аст≥ше це сол≥тарн≥ пухлини з високим ступенем зло¤к≥сност≥. Ќер≥дко спостер≥гаютьс¤ в≥ддален≥ гематогенн≥ та л≥мфогенн≥ метастази. ѕ≥сл¤ оперативних втручань рецедиви пухлини не встигають розвинутись через ранн≥й розвиток метастаз≥в. ¬ ц≥лому пухлина в≥др≥зн¤Їтьс¤ високою зло¤к≥сн≥стю та агресивн≥стю.

«ло¤к≥сн≥ анг≥оендотел≥ома та геманг≥оперицитома зустр≥чаютьс¤ р≥дко. ћакроскоп≥чне мало в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д ≥нших зло¤к≥сних мезенх≥мальних судин. ¬они щ≥льн≥, р≥дше м'¤к≥, на розр≥з≥ с≥рувато-рожевого або бурого кольору. Ќавкруги них ущ≥льнен≥ тканини можуть складати враженн¤ капсули.

√≥столог≥чне зло¤к≥сна геманг≥оендотел≥ома побудована атиповими кл≥тинами ендотел≥ю судин, а перицитома - атиповими з≥рчастими перицитами ÷имермана. « наростанн¤м анаплаз≥њ в таких пухлинах кл≥тини стають веретенопод≥б-,ними, округлими, пол≥морфними ≥ ступ≥нь дедиференциров-≥ки кл≥тин наст≥льки великий, що розр≥знити њх неможливо, ≥ тод≥ вони об'Їднуютьс¤ загальним пон¤тт¤м "анг≥осарко-ми". “ак≥ пухлини надзвичайно зло¤к≥сн≥, ростуть швидко, рано з'¤вл¤ютьс¤ метастази, а п≥сл¤ л≥куванн¤ рано розвиваютьс¤ рецидиви.

 р≥м пухлин мезенх≥мальноњ природи до зло¤к≥сних пухлин м'¤ких тканин в≥днос¤тьс¤ ≥ нервов≥ новоутворенн¤. ѕерш за все це - зло¤к≥сн≥, шваноми або нейроф≥броми ≥з кор≥нц≥в спинальних нерв≥в. ¬они, ¤к правило, розташован≥ пара-вертебрально чи пресакрально. ћакроскоп≥чне мають вигл¤д обмежено ростучоњ, ≥нкапсульованоњ, ≥нод≥ горбистоњ пухлини. Ќер≥дко спостер≥гаЇтьс¤ зв'¤зок з крупним нервовим стовбуром. Ќа розр≥з≥ щ≥льн≥, жовто-б≥лого або с≥рого кольору та вод¤нистого характеру, ¤к риб'¤че м'¤со.

ћ≥кроскоп≥чне так≥ пухлини побудован≥ кл≥тинами р≥зноњ форми з новоутворенн¤м пол≥садопод≥бних структур типу т≥лець ¬ерока¤. Ќезр≥л≥ пухлини сп≥нальних нерв≥в високо-зло¤к≥сн≥, прот≥кають пор≥вн¤но бурхливо, рано рециди-вують та дають в≥ддален≥ метастази.

¬иникають зло¤к≥сн≥ пухлини також ≥з симпатичних нервових гангл≥њв. –озташовуютьс¤ вони по ходу симпатичного стовбура, тобто на боков≥й поверхн≥ хребта, част≥ше зл≥ва.

«ло¤к≥сн≥ гангл≥оневробластоми (симпатобластоми та симпатогон≥оми) зустр≥чаютьс¤ дуже р≥дко. ¬они надзвичайно незр≥л≥. Ќезважаючи на враженн¤ ≥нкапсульованост≥, дл¤ них характерний ≥нф≥льтративний р≥ст. Ќа розр≥з≥ так≥ пухлини мають строкатий вигл¤д з вогнищами жовтого та темно-червоного кольору внасл≥док крововилив≥в та некроз≥в.

√≥столог≥чне симпатогон≥оми побудован≥ з м'¤ких кл≥тин симпатогангл≥њв. ¬ симпатобластомах б≥льш зр≥л≥ кл≥тинн≥ елементи - симпатобласти. —импатобластоми та - гон≥оми високозло¤к≥сн≥ пухлини, характеризуютьс¤ швидким ростом та ранн≥м гематогенним метастазуванн¤м.

÷≥кавим дл¤ нейробластом Ї феномен "дозр≥ванн¤", тобто можлив≥сть трансформац≥њ (спонтанноњ або п≥д впливом л≥куванн¤) незр≥лих нейробластом у зр≥л≥ добро¤к≥сн≥ гангл-≥оневроми.

≤з нейроектодермальних зародк≥в, хоча ≥ р≥дко, може розвинутись ≥ зло¤тсгс-ма парагангл≥ома. ¬она розташовуЇтьс¤ в зон≥ наднирника, по ходу аорти, на р≥вн≥ б≥фуркац≥њ аорти (орган ÷укеркандл¤). „ерез продукуванн¤ гормон≥в де¤к≥ з них, ¤к ≥ феохромоцитома, бувають гормоноактивними, викликаючи загальн≥ кл≥н≥чн≥ ознаки пухлини. ћакроскоп≥чне пухлина округлоњ або овальноњ форми, не дуже щ≥льна, не дос¤гаЇ великих розм≥р≥в. Ќа розр≥з≥ маЇ строкатий вигл¤д. √≥столог≥чне вона побудована великими багатокутними кл≥тинами, схожими з еп≥тел≥альними, ≥нод≥ спостер≥гаютьс¤ г≥гантськ≥ багато¤дерн≥ кл≥тини. ѕор¤д з вираженим ати-п≥змом в≥дм≥чаЇтьс¤ пол≥морф≥зм.  л≥н≥чно так≥ пухлини високо зло¤к≥сн≥, рано метастазують, а п≥сл¤ операц≥њ - ре-цидивують.

ћезенх≥мома зло¤к≥сна виникаЇ ≥з залишк≥в недиферен-ц≥йованоњ мезенх≥ми. ÷е зм≥шана пухлина, макроскоп≥чне не в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д ≥нших. —троката на розр≥з≥, може мати хр¤щов≥ або к≥стков≥ складов≥.

«ло¤к≥сна мезенх≥мома маЇ комб≥нац≥ю г≥столог≥чно незр≥лих жировоњ, судинноњ, ф≥бробластичноњ, хр¤щовоњ тканин та остеобластичних елемент≥в. як й ≥нш≥ саркоми, мезенх≥мома рано метастазуЇ та утворюЇ рецидиви п≥сл¤ оперативного л≥куванн¤.

’ордома зло¤к≥сна. «р≥дка пухлина, Ї пох≥дним ентодерми ≥ виникаЇ ≥з залишк≥в нотохорди, що залишаютьс¤ в т≥лах хребц≥в, диск≥в та в м'¤ких тканинах крижово-поперековоњ област≥ п≥сл¤ формуванн¤ хребта. Ћокал≥зуЇтьс¤ част≥ше всього в зон≥ крижовоњ к≥стки або вище. ћакроскоп≥чне - ≥нкапсульована, м'¤ка, ≥нод≥ желатинопод≥бна пухлина. √≥столог≥чно побудована м'¤кими кл≥тинами без вакуо-лей. –осте повол≥, проростаЇ в хребет, крижову к≥стку, викликаючи важк≥ невролог≥чн≥ розлади. „ерез проростанн¤ хордому оперативно видалити часто неможливо. Ќаступають част≥ рецидиви.

“ератома зло¤к≥сна. „аст≥ше всього розвиваЇтьс¤ ≥з незр≥лих вар≥ант≥в. ÷е в≥дносно р≥дк≥сна пухлина. „аст≥ше локал≥зуЇтьс¤ в зон≥ крижовоњ к≥стки ≥ т≥льки б≥л¤ дес¤тоњ частини вс≥х випадк≥в розташована вище, част≥ше буваЇ зл≥ва в≥д хребта. ¬иникаЇ в основному у д≥тей ≥з дистоп≥ро-ваних кл≥тинних елемент≥в вс≥х трьох зародкових лист≥в (екзо-, ендо- та мезодерми). ¬ зр≥л≥й тератом≥ можуть зустр≥чатись сформован≥ тканини ≥ нав≥ть органи.

ћакроскоп≥чне тератома ≥нкапсульована. ў≥льн≥ д≥л¤нки межують з розм'¤кшеними та к≥стозними утворенн¤ми. Ќа розр≥з≥ вони мають строкатий вигл¤д без сформованихтканин та орган≥в; нер≥дк≥ вогнища некроз≥в, крововилив≥в, к≥стозн≥ порожнини. Ќезр≥л≥ тератоми побудован≥ недиференц≥йованими тканинами. ” дорослих людей спостер≥гаютьс¤ новоутворенн¤ з раковою пухлиною. ƒл¤ них характерний бурхливий р≥ст, розпад, кровотеча, що призводить до швидкоњ смерт≥.

Ќекласиф≥кован≥ саркоми. —туп≥нь атип≥њ њх кл≥тинних елемент≥в наст≥льки виражена, що визначити г≥столог≥чну приналежн≥сть неможливо. ј тому патанатоми класиф≥кують њх за зовн≥шнь≥м вигл¤дом кл≥тин: веретено-, кругле-, крупне-, пол≥морфне кл≥тинн≥ саркоми. ¬они локал≥зац≥Їю, макро- та м≥кроскоп≥чною будовою мало чим в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д ≥нших сарком, але прот≥кають надзвичайно зло¤к≥сне.

≈п≥дем≥олог≥¤. «ло¤к≥сн≥ пухлини м'¤ких тканин виникають пор≥вн¤но не часто ≥, за даними б≥льшост≥ досл≥дник≥в, складають 1-2% в≥д ус≥х зло¤к≥сних новоутворень людини. –аков≥ захворюванн¤ у д≥тей виникають набагато р≥дше н≥ж у дорослих, тому частота сарком м'¤ких тканин у д≥тей складаЇ 13-14% серед ус≥х зло¤к≥сних пухлин. ¬ реЇстр≥ найб≥льш частих локал≥зац≥й зло¤к≥сних пухлин населенн¤ ”крањни саркоми м'¤ких тканин реЇструютьс¤ значно р≥дше ≥нших локал≥зац≥й, тому не вид≥лен≥ в окрему форму ≥ представлен≥ разом з саркомами к≥сток. «ахворюван≥сть зло¤к≥сними пухлинами м'¤ких тканин та к≥сток в ”крањн≥ в 1996 роц≥ склала 4,5%ооо ≥ була дещо меншою пор≥вн¤но з попередн≥ми роками (4,8%ооо в 1991 р.). “аким чином, можна вважати, що частота цих новоутворень в ”крањн≥ за останн≥ роки не зб≥льшуЇтьс¤.

„олов≥ки та ж≥нки хвор≥ють даною патолог≥Їю однаково часто, хоча де¤к≥ автори стверджують, що ц≥ пухлини бувають част≥ше у чолов≥к≥в, ≥нш≥ - у ж≥нок. —тать людини впливаЇ на частоту т≥льки окремих г≥столог≥чних форм сарком. “ак синов≥альна саркома та лейом≥осаркома част≥ше виникають у чолов≥к≥в. «ло¤к≥сна невринома, л≥посаркома, некласиф≥кована саркома та р≥дк≥сн≥ форми зло¤к≥сних пухлин м'¤ких тканин зустр≥чаютьс¤ част≥ше в ж≥нок.

¬ражають людину зло¤к≥сн≥ пухлини м'¤ких тканин найб≥льш часто в другому пер≥од≥ зр≥лого в≥ку. –≥дше вони виникають у похилому та старечому пер≥одах житт¤. ¬ молодих людей так≥ пухлини бувають р≥дко, хоча спостер≥гаютьс¤ в дит¤чому та юнацькому пер≥одах житт¤. Ќа часто-

ту захворюваност≥ в окремих в≥кових групах впливаЇ г≥столог≥чна форма саркоми. “рапезн≥ков з цього приводу пом≥чаЇ, що хвор≥ з саркомами м'¤ких тканин старш≥, н≥ж хвор≥ з саркомами к≥сток, ≥ молодш≥, н≥ж хвор≥ на рак.

≈т≥олог≥¤. Ѕагато хворих пов'¤зують виникненн¤ сарком з механ≥чною травмою. јле детальне вивченн¤ обставин та часу травми спростовуЇ таке твердженн¤: кожна людина на прот¤гом житт¤ отримуЇ тис¤ч≥ м≥лких, середн≥х та важких травм, але саркоми м'¤ких тканин всетаки зустр≥чаютьс¤ р≥дко.

ƒе¤к≥ досл≥дники придають значенн¤ вогнепальн≥й травм≥. јле ≥ це не достов≥рно, тому що п≥д час та п≥сл¤ воЇн ми не бачимо еп≥дем≥њ сарком. ѕоодиноке виникненн¤ сарком у вогнепальних хрон≥чних рубц¤х та ранах треба ≥нтерпретувати ¤к результат хрон≥чного запального процесу.

” виникненн≥ зло¤к≥сних пухлин м'¤ких тканин допускаЇтьс¤ вплив канцерогенних фактор≥в, рад≥ац≥йного опром≥ненн¤. ÷е особливо важливо тому, що значна територ≥¤ ”крањни забруднена рад≥ац≥йними викидами внасл≥док авар≥њ на „ј≈—. ƒискутуЇтьс¤ питанн¤ про роль пол≥мерних матер≥ал≥в, ¤к канцерогенних фактор≥в. ÷е питанн¤ актуальне у зв'¤зку з тим, що в сучасн≥й х≥рург≥њ дуже широко використовують шовний матер≥ал з пол≥мер≥в.

ƒобро¤к≥сн≥ нервов≥ та мезенх≥мальн≥ пухлини р≥дко трансформуютьс¤ в саркоми. „аст≥ше всього зло¤к≥сн≥ пухлини м'¤ких тканин виникають <ƒе ѕќ”ќ. ¬ науков≥й л≥тератур≥ е ≥нформац≥¤ про в≥русну природу сарком. ¬она побудована на тому, що в кров≥ у таких хворих знаход¤ть антит≥ла, ¤к≥ виникають за на¤вн≥стю в орган≥зм≥ в≥руса. який агент викликаЇ по¤ву таких антит≥л, поки що науково не доведено.

 р≥м зовн≥шн≥х причинних фактор≥в, на виникненн¤ пухлини впливаЇ велике число внутр≥шн≥х фактор≥в, таких ¤к порушенн¤ гормональноњ д≥¤льност≥, нервовоњ регул¤ц≥њ, ≥мунноњ системи, ≥нш≥ диспозиц≥њ в орган≥зм≥. ¬нутр≥шн≥х причинних фактор≥в сарком м'¤ких тканин б≥льше, н≥ж зовн≥шн≥х.

√≥столог≥чних форм зло¤к≥сних пухлин м'¤ких тканин багато, ≥ це накладаЇ в≥дбиток на р≥зноман≥тн≥сть кл≥н≥чних про¤в≥в та спец≥альне л≥куванн¤.

ћакроскоп≥чне саркоми м'¤ких тканин мають в≥дносно ч≥тк≥ контури. ≤нод≥ вони складаютьс¤ ≥з дек≥лькох ≥нтимно спа¤них м≥ж собою вузл≥в. „аст≥ше саркоми м'¤ких тканин мають вигл¤д одного сол≥тарного вузла. ѕ≥д час њх розтину ≥нод≥ можна ви¤вити капсулу. јле у¤вленн¤ про капсулу хибн≥ ≥ можуть призвести до помилкового д≥агнозу добро¤к≥сноњ пухлини. ”¤вленн¤ про капсулу складають щ≥льн≥ нормальн≥ сум≥жн≥ з новоутворенн¤м тканини, ¤к≥ ущ≥льнюютьс¤ внасл≥док швидкого росту саркоми. ¬ д≥йсност≥ вс≥ саркоми мають ≥нф≥льтративний р≥ст ≥ виход¤ть далеко за меж≥ видимих меж, що потребуЇ широкого видаленн¤ пухлини, а не вилущенн¤ њњ. Ќа розр≥з≥ так≥ пухлини част≥ше мають вигл¤д риб'¤чого м'¤са, ≥нод≥ з осередками некрозу, крововиливу та ≥нших зм≥н.

як було в≥дм≥чено, вс≥ пухлини м'¤ких тканин д≥л¤тьс¤ на зр≥л≥ (добро¤к≥сн≥) та незр≥л≥ (зло¤к≥сн≥) форми. јле м≥ж цими двома основними формами ≥снують новоутворенн¤ перех≥дноњ групи, так зван≥ м≥сцеве диструююч≥ або умовно зло¤к≥сн≥ пухлини. ¬они малочисельн≥ ≥ р≥дко зустр≥чаютьс¤ в кл≥н≥чн≥й практиц≥. ƒо них в≥дноситьс¤ десмоњд передньоњ черевноњ ст≥нки.

√≥столог≥чна структура пухлини п≥сл¤ проведенн¤ консервативного л≥куванн¤ може протерп≥ти зм≥ни ≥ г≥стологу, буваЇ надзвичайно важко, або нав≥ть неможливо, визначити тканинну основу такоњ пухлини. ¬становленн¤ г≥стогенезу пухлини е дуже важливим фактором, тому що в≥д нього залежить виб≥р л≥карськоњ тактики та методу л≥куванн¤. јле не завжди можливо визначити г≥столог≥чне походженн¤ саркоми. ¬ такому випадку пухлина класиф≥куЇтьс¤ по форм≥, або зовн≥шньому вигл¤ду зло¤к≥сних кл≥тин ≥ в≥дноситьс¤ до некласиф≥кованих сарком. ѕрикладом Ї крупне-, др≥бно-, пол≥-морфно-, св≥тло-, г≥ганто- кл≥тинн≥ саркоми.

–≥ст та розповсюджувальн≥сть. Ўл¤хи розповсюдженн¤ сарком, ¤к ≥ ≥нших зло¤к≥сних пухлин р≥зноман≥тн≥. ќдним ≥з основних шл¤х≥в Ї ≥нф≥льтративний р≥ст ≥ проростанн¤ новоутворенн¤ в сус≥дн≥ структури та органи. —аркома в≥дносно легко росте по однойменним тканинам, доростаЇ до фасц≥й, ¤к≥ Ї дл¤ нењ значним бар'Їром. ƒосить р≥дко проростаЇ саркома в судинно-нервов≥ пучки (за вин¤тком однойменних пухлин). ≤нод≥ вона обростаЇ так≥ стовбури з ус≥х стор≥н, ≥м≥туючи проростанн¤, що необх≥дно пам'¤тати п≥д час оперативного видаленн¤ пухлини. „аст≥ше саркоми м'¤ких тканин в≥дтискають стовбури в сторону або стискають, викликаючи компрес≥йн≥ синдроми.  ≥стки не Ї перешкодою на шл¤ху росту пухлини. ќстанн¤ легко проростаЇ в к≥сткову структуру. ј от в суглоби саркоми проростають р≥дко.

–озповсюдженн¤ сарком м'¤ких тканин шл¤хом метастазуванн¤ в≥дбуваЇтьс¤ не дуже часто. ќсновним шл¤хом переносу метастаз≥в Ї гематогенне метастазуванн¤. ƒл¤ сарком м'¤ких тканин цей шл¤х б≥льш властивий, н≥ж л≥мфо-генний. ¬важають, що травмуванн¤ пухлини та рухлив≥сть прилеглих орган≥в спри¤ють викиду в кров саркомних кл≥тин та њх комплекс≥в. ƒостов≥рно в≥домо, що частота гематогенних метастаз≥в пр¤мо залежить в≥д г≥столог≥чноњ форми пухлини, зр≥лост≥ кл≥тинних елемент≥в та стад≥њ розвитку процесу. ” хворих з р≥зними г≥столог≥чними формами сарком частота гема-тогенного та л≥мфогенного метастазуванн¤ корелюЇ м≥ж собою. ƒо часто гематогенне метастазуючих пухлин в≥днос¤тьс¤ м≥о-, анг≥о- та с≥нов≥альн≥ саркоми. Ќайб≥льш частим м≥сцем по¤ви в≥ддалених метастаз≥в Ї леген≥. “ут бувають част≥ше множинн≥ метастази, але нер≥дко ви¤вл¤ють ≥ поодинок≥, що необх≥дно враховувати дл¤ вибору можливого оперативного л≥куванн¤. –≥дше локал≥зуютьс¤ метастази в м'¤ких тканинах, к≥стках, головному мозку, внутр≥шньошк≥рно, та р≥дко в печ≥нц≥. —л≥д розр≥зн¤ти саркоми м'¤ких тканин, ¤к≥ швидко прогресують ≥ рано мета-стазують. ƒо таких сарком в≥днос¤ть недиференц≥йован≥, анг≥о- та м≥осаркоми. «начна частина сарком мало здатна до метастазуванн¤, ≥ њх метастази виникають значно п≥зн≥ше. ƒо п≥знометастазуючих в≥днос¤ть ф≥бросаркому, л≥посар-кому, зло¤к≥сну невриному та де¤к≥ ≥нш≥.

¬ластивим дл¤ сарком Ї ≥ л≥мфогенний шл¤х розповсюдженн¤ метастаз≥в. „астота л≥мфогенного метастазуванн¤ саркоми обумовлена г≥столог≥чною структурою пухлини ≥ зустр≥чаЇтьс¤ у 20-45 % хворих. «а даними р≥зних досл≥дник≥в, найб≥льш часто л≥мфогенне рег≥онарне метастазуванн¤ спостер≥гаЇтьс¤ у хворих на лейо-, рабдо- м≥о-, анг≥о-, синов≥альн≥ та некласиф≥кован≥ саркоми. –≥дко спостер≥гаЇтьс¤ ре-г≥онарне метастазуванн¤ у хворих на ф≥бро-, л≥посаркому, зло¤к≥сну невриному. ƒуже р≥дко або зовс≥м л≥мфогенно не метастазують диференц≥йована ф≥бросарко-ма, м≥ксоњдна л≥посаркома, десмоњд, м≥ксома, ембр≥ональна ф≥брома.

–ег≥онарними л≥мфатичними вузлами, куди ≥дуть метастази, необх≥дно вважати т≥, ¤к≥ найближче прил¤гають до зло¤к≥сноњ пухлини. ≤нод≥ рег≥онарними вузлами Ї дв≥, а то ≥ три групи вузл≥в. „астота ви¤вленн¤ рег≥онарних метастаз≥в зб≥льшуЇтьс¤ у хворих ≥з рецидивом п≥сл¤ попередньо видаленоњ пухлини.

Ћокал≥зац≥¤. Ѕ≥льш≥сть зло¤к≥сних новоутворень виникають на к≥нц≥вках, причому на нижн≥х у два раза част≥ше, н≥ж на верхн≥х. “рапезн≥ков спостер≥гав на к≥нц≥вках 66,7% сарком м'¤ких тканин, а на тулуб≥ - 26,6%. Ќа к≥нц≥вках зло¤к≥сн≥ пухлини част≥ше бувають у проксимальних в≥дд≥лах у пор≥вн¤нн≥ з дистальними. Ќа тулуб≥ зло¤к≥сн≥ пухлини м'¤ких тканин виникають част≥ше в м≥сц¤х накопиченн¤ м'¤зово-фасц≥альних та сухожильних тканин. “акими д≥л¤нками тулуба е с≥дниц¤, лопаточна область, черевна ст≥нка, попереково-крижовий в≥дд≥л. –≥дше виникають саркоми м'¤ких тканин на передн≥х та бокових в≥дд≥лах грудноњ ст≥нки.

ќкрем≥ види та г≥столог≥чн≥ форми зло¤к≥сних пухлин м'¤ких тканин мають тенденц≥ю до локал≥зац≥њ в окремих частинах т≥ла. “ак л≥посаркоми ви¤вл¤ютьс¤ част≥ше в зон≥ накопиченн¤ великоњ к≥лькост≥ жировоњ тканини. –абдом≥о-саркоми виникають у м≥сц¤х розташуванн¤ великих масив≥в м'¤з≥в, тобто с≥дниц≥, стегн≥, спин≥, плечовому по¤с≥. «ло¤к≥сн≥ невриноми - по ходу нервових стовбур≥в та г≥лок. —и-нов≥оми част≥ше бувають у д≥л¤нках крупних суглоб≥в та в дистальних в≥дд≥лах к≥нц≥вок (стопа, кисть).

«ло¤к≥сн≥ пухлини м'¤ких тканин локал≥зуютьс¤ також у середост≥нн≥, заочеревинному простор≥ та на шињ. ≤снують своњ особливост≥ розташуванн¤, частоти окремих г≥столог≥чних форм, кл≥н≥ки та л≥куванн¤ сарком названих анатом≥чних в≥дд≥л≥в, тому саркоми цих локал≥зац≥й будуть розгл¤нут≥ в окремих лекц≥¤х з онколог≥њ.

 л≥н≥чн≥ про¤ви зло¤к≥сних пухлин м'¤ких тканин р≥зноман≥тн≥ ≥ залежать в≥д стад≥њ розвитку неопроцесу, локал≥зац≥њ, г≥столог≥чноњ форми та темп≥в росту пухлини. ”сп≥х л≥куванн¤ таких пухлин залежить, перш за все в≥д д≥агностики новоутворень у ранн≥х стад≥¤х, а тому л≥кар≥ повинн≥ добре знати перш≥ симптоми захворюванн¤, щоб не пропустити пухлину в ранньому пер≥од≥ њњ розвитку. —аме в ранньому пер≥од≥ свого розвитку така пухлина маЇ дуже мало ознак, або зовс≥м не турбуЇ хворого.

ƒо перших ознак саркоми в≥дноситьс¤ на¤вн≥сть новоутворенн¤ на к≥нц≥вках або тулуб≥, що ви¤вл¤Їтьс¤ в≥зуально чи пальпаторно. —аме з такими саркомами вперше звертаютьс¤ хвор≥ до х≥рург≥в. Ќовоутворенн¤ знаход¤ть, ¤к правило, сам≥ хвор≥, а р≥дше - медичн≥ прац≥вники. «вернутись може людина до л≥кар¤, ¤к з малою (до 1см), так ≥ з великою (20 см ≥ б≥льше) пухлиною.

Ѕольовий синдром Ї другою, але в≥дносно р≥дкою суб'Їктивною ознакою саркоми. Ѕ≥ль, ¤к правило, пост≥йний ≥ посилюЇтьс¤ п≥д час рух≥в. ¬≥дм≥чаЇтьс¤ пост≥йне наростанн¤ больового синдрому. Ѕ≥ль часто обумовлений проростанн¤м, або стисканн¤м пухлиною нервових стовбур≥в та г≥лок.

≤нод≥ хвор≥ в≥дзначають набр¤ки на к≥нц≥вках нижче зло¤к≥сноњ пухлини. ÷ей симптом по¤снюЇтьс¤ компрес≥Їю венозних стовбур≥в та маг≥стральних л≥мфатичних судин. Ќабр¤к поступово наростаЇ ≥ може дос¤гти великого ступен¤.

ўе р≥дше хвор≥ можуть скаржитись на порушенн¤ нервовоњ чутливост≥ на тулуб≥ та к≥нц≥вках. “ак≥ ознаки обумовлен≥ проростанн¤м або компрес≥йним тиском зло¤к≥сноњ пухлини на нервов≥ стовбури та њх г≥лки.

ѕорушенн¤ функц≥њ к≥нц≥вки в числ≥ ранн≥х ознак буваЇ дуже р≥дко, але стаЇ суттЇво вираженим при пухлинах великих розм≥р≥в.

ѕо м≥р≥ росту пухлини пор¤д ≥з названими суб'Їктивними симптомами з'¤вл¤ютьс¤ багато ≥нших скарг, що значно полегшуЇ д≥агностику зло¤к≥сного новоутворенн¤.

ќб'Їктивна симптоматика сарком м'¤ких тканин теж залежить в≥д стад≥њ та г≥столог≥чноњ структури пухлини.  р≥м того накладаЇ в≥дбиток ≥ глибина розташуванн¤ новоутворенн¤ в м'¤ких тканинах. „им менша пухлина, тим менш ч≥тк≥ њњ зовн≥шн≥ ознаки. «≥ зб≥льшенн¤м пухлини об'Їктивна симптоматика наростаЇ ≥ стаЇ б≥льш вираженою.

ќсновним об'Їктивним симптомом саркоми Ї на¤вн≥сть пальпаторно визначеноњ пухлини. ќстанню можна промацувати ¤к маленьке (до 1 см), або новоутворенн¤ великих розм≥р≥в. ў≥льн≥сть пухлини буваЇ р≥зною в≥д твердоњ до м'¤коњ. јле част≥ше зустр≥чаютьс¤ щ≥льн≥ новоутворенн¤. “вердими бувають ф≥броми. ƒещо м'¤кшими можуть бути анг≥о-саркоми, рабдом≥осаркоми, л≥посаркоми. «овс≥м м'¤кими бувають с≥нов≥альн≥ саркоми.

ѕальпаторним обстеженн¤м ви¤вл¤ють ≥ ч≥тк≥сть контур≥в пухлини. ¬ б≥льшост≥ випадк≥в контури сарком бувають не ч≥ткими, що ≥ даЇ можлив≥сть поставити правильний д≥агноз. Ќеч≥тк≥ контури обумовлен≥ проростанн¤м у сус≥дн≥ органи за рахунок ≥нф≥льтративного росту, але нер≥дко неч≥тк≥сть пов'¤зана з глибоким розташуванн¤м пухлини.

ѕоверхн¤ новоутворень нер≥дко буваЇ гладенькою, нав≥ть при на¤вност≥ великих розм≥р≥в. –≥дше ви¤вл¤Їтьс¤ горбиста поверхн¤ пухлини, що може говорити про складанн¤ новоутворенн¤ ≥з дек≥лькох окремих пухлинних вузл≥в. ѕ≥д час пальпаторного обстеженн¤ пухлина, ¤к правило, не болить. «р≥дка в≥дм≥чаЇтьс¤ невелика болюч≥сть, що говорить про враженн¤ нервових г≥лок або стовбур≥в. –ухом≥сть новоутворенн¤ залежить в≥д розм≥р≥в. ѕухлини б≥льш рухом≥ малих розм≥р≥в. ѕо м≥р≥ росту њх рухом≥сть обмежуЇтьс¤, ≥ велик≥ пухлини майже нерухом≥.  р≥м того рухом≥сть сарком обмежуЇтьс¤ за рахунок ≥нф≥льтративного росту та ф≥ксац≥њ пухлини до сум≥жних тканин або к≥сток.

¬ хворих з невеликими саркомами шк≥ра над ними не зм≥нена, рухома.  оли пухлина росте, вона ≥нф≥льтруЇ шк≥ру, призводить до троф≥чних зм≥н, вона стаЇ б≥льш тонкою, бл≥дою, нав≥ть блискучою. ѕо м≥р≥ росту саркоми так≥ зм≥ни наростають ≥ може наступити некроз шк≥ри.

ƒе¤к≥ пухлини ростуть швидко, тому в центр≥ новоутворень наступаЇ некроз, розм¤кшенн¤ ≥ прорив у зовн≥шнЇ середовище з утворенн¤м виразки малих або великих розм≥р≥в. ¬ таких виразках, ¤к правило, багато некротичних мас. ѕриЇднанн¤ ≥нфекц≥њ призводить до неприЇмного запаху. ѕоширенн¤ процесу деструкц≥њ викликаЇ кровотечу, в р≥дк≥сних випадках нав≥ть профузну.

«ло¤к≥сн≥ пухлини м'¤ких тканин в≥др≥зн¤ютьс¤ р≥зноман≥тн≥стю кл≥н≥чноњ теч≥њ. ≤нод≥ хвороба прот≥каЇ не швидко, росте повол≥, п≥зно метастазуЇ. ¬ других випадках вона росте швидко, дуже рано метастазуЇ, масивно проростаЇ у сус≥дн≥ тканини та органи ≥ рано призвод¤ть до смерт≥ хворих. ” зв'¤зку з таким р≥зноман≥тт¤м теч≥њ розр≥зн¤ють чотири темпи росту зло¤к≥сних новоутворень м'¤ких тканин.

1. Ѕурхливий, ¤кий характеризуЇтьс¤ дуже швидким пост≥йним ростом.

2. ѕрогресуючий - зг≥дно ¤кого пухлина прогресивно пост≥йно зб≥льшуЇтьс¤, прот¤гом всього ≥снуванн¤.

3. —трибкопод≥бний - при ¤кому пухлина спочатку росте пов≥льно, пот≥м п≥сл¤ зовн≥шнього або ¤когось внутр≥шнього впливу наступаЇ пер≥од бурхливого росту. “ак≥ пер≥оди чередуютьс¤ м≥ж собою.

4. ѕов≥льний темп росту характеризуЇтьс¤ нешвидким зб≥льшенн¤м первинноњ пухлини в розм≥рах.

 ожн≥й г≥столог≥чн≥й форм≥ сарком м'¤ких тканин характерний той чи ≥нший тип росту. “ак дл¤ низько- та не-диференц≥йованих пухлин характерний бурхливий або стрибкопод≥бний типи росту. ƒл¤ б≥льш диференц≥йованих г≥столог≥чних форм пухлин характерний пов≥льний або прогресуючий типи росту.  ожна г≥столог≥чна форма зло¤к≥сних пухлин м'¤ких тканин маЇ характерну локал≥зац≥ю, а тому вже огл¤дом та пальпац≥Їю можливо в б≥льшост≥ випадк≥в зап≥дозрити тип саркоми. ƒл¤ л≥куванн¤ ц≥Їњ патолог≥њ необх≥дно п≥дтвердити на¤вн≥сть зло¤к≥сного новоутворенн¤, ≥, по можливост≥, встановити г≥столог≥чну структуру. ƒл¤ цього використовуютьс¤ спец≥альн≥ ≥нструментальн≥ обстеженн¤. —початку провод¤тьс¤ б≥льш прост≥ не≥н-вазивн≥ методи. ƒо них в≥днос¤тьс¤ обзорна рентгенограф≥¤, томограф≥¤ та термограф≥¤. ѕ≥д час термограф≥њ пор≥внюЇтьс¤ температура симетричних д≥л¤нок т≥ла. ≤ ¤кщо температура на сторон≥ новоутворенн¤ перевищуЇ температуру з протилежноњ симетричноњ сторони на 2,5∞— ≥ б≥льше, тод≥ з впевнен≥стю говор¤ть про на¤вн≥сть зло¤к≥сноњ пухлини.

Ќа огл¤дов≥й рентгенограм≥ пухлина м'¤ких тканин спостер≥гаЇтьс¤ у вигл¤д≥ щ≥льноњ додатковоњ т≥н≥ з можливою пер≥остальною реакц≥Їю або деструкц≥Їю прилеглих к≥сток. ћожлива на¤вн≥сть кальцинат≥в у пухлин≥, що обумовлено патолог≥чним к≥сткоутворенн¤м. ƒл¤ б≥льш точного ви¤вленн¤ названих симптом≥в доц≥льно провести просту рент-генотомограф≥ю к≥нц≥вки або тулуба на р≥вн≥ пухлини. ” випадках, коли на огл¤дов≥й рентгенограм≥ пухлина не ви¤вл¤Їтьс¤, можна провести пневморентгенограф≥ю. ≤нколи провод¤ть артер≥ограф≥ю. Ќа артер≥ограмах ви¤вл¤Їтьс¤ посилена васкул¤р≥зац≥¤ пухлини, що говорить про ступ≥нь њњ зло¤к≥сност≥. ‘лебограф≥¤ проводитьс¤ досить р≥дко ≥ може п≥дтвердити на¤вн≥сть компрес≥њ венозних стовбур≥в. ¬ сучасн≥й онколог≥њ великого значенн¤ набули ультразвукове досл≥дженн¤ та комп'ютерна томограф≥¤ зони розташуванн¤ пухлини. “ак≥ обстеженн¤ дозвол¤ють уточнити зв'¤зок з сус≥дн≥ми органами, ви¤вити камери, порожнини та перетинки.

Ќайб≥льш точним ≥ над≥йним методом д≥агностики зло¤к≥сних пухлин м'¤ких тканин Ї морфолог≥чн≥ методи обстеженн¤ (цитолог≥чний та г≥столог≥чний). «аб≥р матер≥алу дл¤ названих метод≥в обстеженн¤ можна виконати простою пун-кц≥йною б≥опс≥Їю, трепанб≥опс≥ею або ≥нциз≥йною б≥опс≥Їю первинноњ пухлини п≥д час оперативного втручанн¤. “акий метод д≥агностики найб≥льш точний ≥ в переважн≥й б≥льшост≥ (96-95%) спри¤Ї ви¤вленню г≥столог≥чноњ форми пухлини.

¬ажливо ви¤вити ≥ метастатичне розповсюдженн¤ пухлини. ƒл¤ цього необх≥дно обстежити внутр≥шн≥ органи, куди част≥ше всього занос¤тьс¤ в≥ддален≥ метастази (леген≥, нирки, печ≥нка, к≥стки, в≥ддален≥ л≥мфовузли та ≥н.). Ќа¤вн≥сть метастаз≥в у рег≥онарних л≥мфовузлах д≥агностують рад≥онукл≥дним л≥мфоскануванн¤м, ультрасонограф≥Їю, а головне пункц≥йною або ≥нциз≥йною б≥опс≥Їю.

Ћ≥куванн¤ зло¤к≥сних пухлин м'¤ких тканин можна проводити х≥рург≥чним втручанн¤м, спец≥альною медикаментозною та променевою терап≥¤ми. Ќайб≥льш ефективним Ї оперативне л≥куванн¤ в комб≥нац≥њ з х≥м≥о- або променевою терап≥Їю.

ќсновним методом л≥куванн¤ Ї оперативне видаленн¤ пухлини в межах здорових тканин, дотримуючись основного принципу абластики - футл¤рност≥. ‘утл¤р здорових тканин навколо пухлини не повинен бути порушеним.

Ќер≥дко б≥л¤ пухлини знаход¤тьс¤ нервов≥ та артер≥овенозн≥ стовбури. ¬идаленн¤ пухлини необх≥дно провести так, щоб не перетинати ц≥ утворенн¤. ≤нод≥ пухлина з ус≥х бок≥в обростаЇ назван≥ утворенн¤ ≥ р≥дко проходить проростанн¤ пухлини в њх структуру. якщо так≥ утворенн¤ мають вин¤ткове функц≥йне значенн¤, тод≥ њх доц≥льно вид≥лити ≥з пухлини з метою збереженн¤ к≥нц≥вки. ” випадку розповсюдженн¤ пухлини на маг≥стральн≥ нервов≥ та судинн≥ стовбури, к≥стки та ≥нш≥ важлив≥ органи, показана б≥льш радикальна операц≥¤ - ампутац≥¤ або нав≥ть екзартикул¤ц≥¤ к≥нц≥вки з новоутворенн¤м.

¬ид≥ленн¤ необх≥дно починати ≥з проксимальноњ частини пухлини, перетинаючи артер≥альн≥ та венозн≥ стовбури, вид≥л¤ючи пухлину в межах здорових тканин. ¬ласна фасц≥¤ м'¤з≥в повинна залишитись на пухлин≥, забезпечуючи футл¤рний принцип видаленн¤ новоутворенн¤.

ѕри на¤вност≥ метастаз≥в у рег≥онарних л≥мфатичних вузлах пор¤д з видаленн¤м первинноњ пухлини необх≥дно провести рег≥онарну л≥мфодисекц≥ю. ” випадку п≥дозри на метастаз у рег≥онарн≥ л≥мфовузли показана л≥мфоаденекто-м≥¤. ’ворим з в≥дсутн≥ми ознаками метастаз≥в у рег≥онарних л≥мфовузлах проф≥лактичне видаленн¤ останн≥х не провод¤ть, а хвор≥ п≥дл¤гають диспансерному нагл¤ду.

¬идаленн¤ пухлини та рег≥онарну л≥мфоаденектом≥ю доц≥льно проводити одночасно. ¬ б≥льшост≥ випадк≥в операц≥ю краще починати з л≥мфоаденектом≥њ. якщо ≥снують протипоказанн¤ до одночасного виконанн¤ х≥рург≥чного втручанн¤ (старечий в≥к, супутн≥ захворюванн¤, обт¤жлив≥ обставини тощо), тод≥ радикальне видаленн¤ пухлини з л≥мфоа-денектом≥Їю виконують у два етапи. —початку видал¤ють первинну пухлину ≥ через 2-3 тижн¤ виконують рег≥онарну л≥мфоаденектом≥ю.

ѕроменева терап≥¤ займаЇ значне м≥сце в л≥куванн≥ зло¤к≥сних пухлин м'¤ких тканин. „астота њњ використанн¤ залежить в≥д чутливост≥ пухлини до опром≥нюванн¤. „утливими до промен≥в Ї некласиф≥кован≥, синов≥альн≥ пухлини та незр≥л≥ л≥посаркоми. ћеншою м≥рою чутлив≥ до променевоњ терап≥њ анг≥о- та мезенх≥мальн≥ саркоми. –езистентн≥ до такого впливу ф≥бро-, м≥ксо- та нейро-саркоми. Ѕувають випадки високоњ чутливост≥ сарком, ¤к≥ зарахован≥ до числа резистентних або малочутливих пухлин.

ѕроменева терап≥¤ сарком може проводитись у вигл¤д≥ самост≥йного методу, або в комб≥нац≥њ з х≥рург≥чним втручанн¤м. як самост≥йне втручанн¤ променева терап≥¤ проводитьс¤ разовою дозою 1,5-2,5 √р прот¤гом п'¤ти дн≥в на тиждень.  урсова доза становить 50-65 √р. ѕор¤д з первинною пухлиною опром≥нюють ≥ л≥мфатичн≥ вузли сумарною л≥кувальною дозою 40-50 √р та проф≥лактичною дозою 40 √р.

« метою дев≥тал≥зац≥њ пухлини та зменшенн¤ числа рецидив≥в п≥сл¤ операц≥њ доц≥льно проводити передоопера-ц≥йну променеву терап≥ю дозою 50-55 √р. Ќеоад'ювантна терап≥¤ зменшуЇ частоту м≥сцевих рецидив≥в вдвоЇ та спри¤Ї б≥льш п≥зн≥й њх по¤в≥ на 1-3 роки. ћожна проводити л≥куванн¤ на апаратах з гамма випром≥ненн¤м. јле кращ≥ результати в≥д використанн¤ б≥льш сучасних л≥н≥йних прискорювач≥в та бетатрон≥в.

’≥м≥отерапевтичне л≥туванн¤ зло¤к≥сних пухлин м'¤ких тканин поступово набуваЇ все б≥льшого використанн¤. ÷е пов'¤зано з по¤вою нових б≥льш ефективних х≥м≥опрепарат≥в та використанн¤м рац≥ональних схем л≥куванн¤ ≥ режим≥в њњ проведенн¤. ¬≥домо, що не вс≥ г≥столог≥чн≥ форми зло¤к≥сних пухлин однаково чутлив≥ до спец≥альних медикамент≥в. „утливими до х≥м≥опрепарат≥в вважаютьс¤ ан-г≥осаркоми, некласиф≥кован≥ пухлини. јле б≥льш≥сть г≥столог≥чних форм або мало чутлива, або взагал≥ резистентна до х≥м≥опрепарат≥в. ≈фективн≥сть х≥м≥отерап≥њ залежить ≥ в≥д в≥ку хворих. ” д≥тей чутлив≥сть сарком до х≥м≥опрепарат≥в значно б≥льша, н≥ж у ос≥б зр≥лого або похилого в≥ку.

’≥м≥отерап≥¤ зло¤к≥сних пухлин м'¤ких тканин проводитьс¤ у вигл¤д≥ схем, до ¤ких включають в≥нкристин, ад-р≥ам≥цин, дакарбазин, актином≥цин, карм≥ном≥цин, дакти-ном≥цин, циклофосфан, саркол≥зин та де¤к≥ ≥нш≥. Ќайб≥льш ефективними вважаютьс¤ схеми, в ¤к≥ включають адр≥ам≥-цин, дакарбазин, циклофосфан, в≥нкристин, препарати платини.

ƒоц≥льно медикаментозне л≥куванн¤ проводити у вигл¤д≥ неоад'ювантноњ, або ад'ювантноњ х≥м≥отерап≥њ. Ѕагато автор≥в в≥дм≥чають, що проведене передоперац≥йне медикаментозне л≥куванн¤ зменшуЇ частоту м≥сцевих рецидив≥в та проф≥лактуЇ по¤ву в≥ддалених метастаз≥в. ј тому до операц≥њ провод¤ть 3, 4 або 5 курс≥в пол≥х≥м≥отерап≥њ. ћаЇ значенн¤ ≥ шл¤х введенн¤ л≥к≥в. Ќайб≥льш ефективним вважають селективне внутр≥шньоартер≥альне п≥дведенн¤ цитостатик≥в шл¤хом катетеризац≥њ артер≥њ.

” зв'¤зку з тим, що на л≥куванн¤ в основному поступають хвор≥ з ≤≤-≤≤≤ стад≥¤ми процесу, спочатку доц≥льно провести медикаментозне л≥куванн¤ (3-4 курси, краще внутр≥ш-ньо-артер≥ально). ¬ подальшому опром≥нити пухлину та зони можливоњ по¤ви метастаз≥в. ≤ лише наприк≥нц≥ виконати оперативне видаленн¤ новоутворенн¤.


«м≥ст

Сайт создан в системе uCoz
>