ћеланома


ћеланома в≥дноситьс¤ до числа найб≥льш зло¤к≥сних пухлин за рахунок швидкого росту, бурхливого метастазуванн¤ гематогенним та л≥мфогенним шл¤хами. „аст≥ше всього (87-90%) меланома вражаЇ шк≥ру. –≥дше (7-8%) вона виникаЇ у с≥тчаст≥й оболонц≥ ока ≥ б≥л¤ 1% вона буваЇ в 'пр¤м≥й кишц≥ та ≥нших внутр≥шн≥х органах. ” 3-5% випадк≥в ≈ д≥агностувати локал≥зац≥ю первинноњ меланоми не вдаЇтьс¤. ^ „астота захворюваност≥ на меланому не досить велика≥ в р≥зних державах св≥ту значно коливаЇтьс¤. Ќайменший показник частоти меланоми - в ≤нд≥њ та япон≥њ, де вона зустр≥чаЇтьс¤ до 0,5 на 100000 населенн¤. ¬ окремих державах меланома зустр≥чаЇтьс¤ част≥ше ≥ перевищуЇ 20%ооо (Ќова «еланд≥¤, јвстрал≥¤). „астота захворюваност≥ на меланому серед населенн¤ пост≥йно зб≥льшуЇтьс¤ ≥ через 12-14 рок≥в подвоюЇтьс¤.

¬ ”крањн≥ частота захворювань на меланому шк≥ри у 1998 роц≥ була 4,1%ооо, склала 1,3% ≥ пос≥ла 18 м≥сце серед ус≥х зло¤к≥сних пухлин. ¬ окремих рег≥онах нашоњ держави захворюван≥сть на меланому р≥зна. Ќайвища частота у 1998 роц≥ в≥дм≥чена у м.  иЇв≥ (6,0),  риму (6,5), ’арк≥вськ≥й обл. (5,6). ” р¤д≥ рег≥он≥в вона зустр≥чалась значно р≥дше. ƒо останн≥х в≥днос¤тьс¤ ¬олинська (1,6), „ерн≥вецька (2,9) та «акарпатська (2,3) област≥. як ≥ в ≥нших крањнах св≥ту, в ”крањн≥ спостер≥гаЇтьс¤ поступове зростанн¤ частоти захворюванн¤ на цю патолог≥ю.

«а даними б≥льшост≥ вчених, на меланому част≥ше хвор≥ють ж≥нки у пор≥вн¤нн≥ з чолов≥ками у сп≥вв≥дношенн≥ 2:1 та 3:1. ƒе¤к≥ автори, навпаки, це захворюванн¤ спостер≥гали част≥ше у чолов≥к≥в. јле вс≥ вчен≥ п≥дкреслюють, що у чолов≥к≥в меланома прот≥каЇ б≥льш зло¤к≥сне ≥ результати ..л≥куванн¤ г≥рш≥, н≥ж у ж≥нок.

’вор≥ють на меланому люди у будь-¤кому в≥ц≥. „аст≥ше вона виникаЇ у ос≥б в≥ком 40-60 рок≥в (53,7%). ћеланома у д≥тей до 14 рок≥в виникаЇ дуже р≥дко. Ќайб≥льш зло¤к≥сне це захворюванн¤ прот≥каЇ у ос≥б юнацького та першого зр≥лого пер≥од≥в.

Ќа шк≥р≥ меланома виникаЇ в ус≥х частинах т≥ла людини. Ќайб≥льш часто вона локал≥зуЇтьс¤ на к≥нц≥вках ≥ складаЇ 50% ус≥х локал≥зац≥й. ƒещо р≥дше вона зустр≥чаЇтьс¤ на тулуб≥, де частота њњ дос¤гаЇ 36-38%. Ќайб≥льш р≥дко вона буваЇ на голов≥ та шињ ≥ складаЇ 10-12% випадк≥в. Ћокал≥зац≥¤ меланоми залежить в≥д стат≥ людини. “ак, у ж≥нок пухлина част≥ше локал≥зуЇтьс¤ на к≥нц≥вках, особливо на нижн≥х. ” чолов≥к≥в вона виникаЇ част≥ше на голов≥, шињ та верхн≥й половин≥ тулуба.

Ћокал≥зац≥¤ пухлини ¤вл¤Ї собою важливу прогностичну ознаку. ќсновна частина досл≥дник≥в вважаЇ, що меланома на к≥нц≥вках маЇ б≥льш благоприЇмну теч≥ю ≥ 5-р≥чний терм≥н виживанн¤ дос¤гаЇ 80%. —уттЇвоњ р≥зниц≥ у видужанн≥ хворих з пухлинами розташованими на верхн≥х чи нижн≥х к≥нц≥вках не ви¤влено. ѕ≥дкреслюють, що б≥льш небезпечною локал≥зац≥Їю пухлини Ї розташуванн¤ на тулуб≥. “а найб≥льш зло¤к≥сною локал≥зац≥Їю вважають меланому голови ≥ особливо њњ волосистоњ частини.

ѕричини виникненн¤ меланоми, ¤к ≥ вс≥х зло¤к≥сних пухлин, не встановлен≥. ¬≥дом≥ т≥льки фактори, що впливають на по¤ву даноњ патолог≥њ, та захворюванн¤, що можуть стати п≥дірунт¤м по¤ви процесу. «начну роль у виникненн≥ меланоми в≥д≥граЇ раса людини. ” рас з малою п≥гментац≥Їю шк≥ри частота первинноњ меланоми у 3-4 рази б≥льша, н≥ж серед сильно п≥гментованих людей. ѕ≥двищена п≥гментац≥¤ пов'¤зана з вар≥аб≥льн≥стю меланогенеза та вм≥стом мелан≥на у шк≥р≥. –аса накладаЇ в≥дбиток ≥ на локал≥зац≥ю пухлини. “ак, на меланому стопи припадаЇ б≥л¤ 30% ус≥х випадк≥в захворювань, що зареЇстровано у япон≥њ, а серед американських та африканських негр≥в - до 40-75%.

„астота виникненн¤ меланоми ще залежить ≥ в≥д ≥ндив≥дуальноњ п≥гментац≥њ. Ќайменша частина њњ зустр≥чаЇтьс¤ у ос≥б з темним волосс¤м, оливковою або смугл¤вою шк≥рою, карими очима. ≤ навпаки, особи з рудим волосс¤м, св≥тлою або бл≥дою шк≥рою та блакитними очима хвор≥ють на меланому част≥ше ос≥б з п≥двищеною п≥гментац≥Їю. ƒоведено, що рудий кол≥р волосс¤ п≥двищуЇ ≥мов≥рн≥сть виникненн¤ меланоми у 3 рази, на¤вн≥сть ластовинн¤ - у 1,9 раза, на¤вн≥сть в≥т≥л≥го - у 1,8 рази, блакитний кол≥р очей - у 3 рази.  р≥м того, особи, що п≥д д≥Їю сон¤чних промен≥в отримують оп≥ки чи вкриваютьс¤ ластовинн¤м, мають здатн≥сть част≥ше захвор≥ти меланомою, н≥ж особи, у котрих шк≥ра добре п≥ддаЇтьс¤ загару.

ƒуже важливим фактором, п≥двищуючим ризик розвитку меланоми, Ї множинн≥ добро¤к≥сн≥ меланоцитарн≥ вроджен≥ пл¤ми та невуси на т≥л≥. «а даними р¤ду автор≥в, частота виникненн¤ меланоми шк≥ри з попередн≥х невус≥в коливаЇтьс¤ в≥д 18 до 85%. ¬ середньому частота розвитку меланоми на м≥сц≥ невуса складаЇ 31%. Ќ.Ќ.“рапЇзн≥ков (1976) ус≥ невуси под≥лив на дв≥ групи - меланобезпечн≥ та меланонебезпечн≥. ƒо другоњ групи в≥днесено син≥й, ќтта, г≥гантський п≥гментний невуси та меланоз ƒюбре¤. ƒо ме-данобезпечних невус≥в в≥днос¤тьс¤ ф≥броеп≥тел≥альний, пап≥ломатозний, галоневус та "монгольська пл¤ма". ѕ≥гмент-15 н≥ новоутворенн¤ останньоњ групи не переход¤ть у меланому або мал≥гн≥зуютьс¤ вин¤тково р≥дко.

‘актори зовн≥шнього середовища. ќсновним фактором зовн≥шнього середовища, що обумовлюЇ виникненн¤ меланоми, вважаЇтьс¤ короткохвильова ультраф≥олетова частина сон¤чного спектра з довжиною хвил≥ в≥д 290 нм до 320 нм. ’вил≥ саме ц≥Їњ довжини в основному ≥ викликають сон¤чний загар. ¬важають, що ультраф≥олетов≥ промен≥ лише посилюють розвиток раку, а не Ї його першопричиною.

ƒопускають, що ≥ травма може призвести до виникненн¤ меланоми. –оль фактора травми п≥дтверджуЇтьс¤ високою частотою меланоми на п≥дошв≥ у африканських жител≥в, що, ¤к правило, не користуютьс¤ взутт¤м ≥ пост≥йно травмують п≥дошву.

¬важаЇтьс¤, що ризик утворенн¤ меланоми зб≥льшують р¤д ≥нших фактор≥в. ƒо останн≥х в≥днос¤ть ж≥ноч≥ статев≥ гормони (ендогенн≥ та екзогенн≥). ¬аг≥тн≥сть обт¤жуЇ переб≥г зло¤к≥сноњ меланоми, прискорюЇ метастазуванн¤. ¬≥дм≥чено, що у кастрованих чолов≥к≥в та ж≥нок меланома не виникаЇ. ƒо фактор≥в ризику в≥днос¤тьс¤ особлив≥сть харчуванн¤, зловживанн¤ алкоголем, де¤к≥ види л≥куванн¤, використанн¤ барвник≥в дл¤ волосс¤, флуоресцентне осв≥тленн¤, профес≥йна шк≥длив≥сть (нафтопродукти та ≥нш≥ вуглеводн≥, травми, рентген≥вське опром≥ненн¤). —ам≥ по соб≥ ц≥ фактори не викликають меланому, але вони у комплекс≥ д≥њ з ≥ншими чинниками спри¤ють по¤в≥ п≥гментного зло¤к≥сного новоутворенн¤. —еред фактор≥в ризику в останн≥ роки великого значенн¤ набула рад≥ац≥¤, що значно п≥двищилась у зовн≥шньому середовищ≥. ÷е перш за все насл≥дки авар≥њ на „орнобильськ≥й ј≈— та катастрофи на ¤дерних об'Їктах.

ћеланома виникаЇ ≥з меланоцит≥в шк≥ри, тобто кл≥тин, що продукують специф≥чний пол≥пептид - мелан≥н. ¬ироблений мелан≥н накопичуЇтьс¤ у кл≥тинах та додаЇ њм коричневий кол≥р. ” 15-20% хворих зустр≥чаЇтьс¤ безп≥гментна меланома, що ускладнюЇ д≥агностику захворюванн¤.  л≥тинна будова меланоми р≥зноман≥тна. ¬ид≥л¤ють чотири г≥столог≥чн≥ типи меланоми:

1. ≈п≥тел≥опод≥бна, що складаЇтьс¤ ≥з кл≥тин великих розм≥ р≥в, круглоњ або пол≥гональноњ форми, з великою цитоплазмою. ¬≥дм≥чаЇтьс¤ пол≥морф≥зм кл≥тин та пол≥хромаз≥¤.

2. ¬еретенопод≥бний тип, що маЇ кл≥тини вит¤гнутоњ форми, схож≥ з ф≥бробластами.

3. Ќевусопод≥бна, утворена кл≥тинами невеликих розм≥р≥в, круглоњ форми з круглими г≥перхромними ¤драми, що займають майже всю кл≥тину. ÷итоплазма цих кл≥тин спостер≥гаЇтьс¤ у вигл¤д≥ вузького ободку.

4. «м≥шано-кл≥тинна меланома - вона складаЇтьс¤ з комб≥нац≥њ описаних вище кл≥тин.

 л≥тинна будова меланоми та на¤вн≥сть п≥гменту у кл≥тинах суттЇвого прогностичного значенн¤ не мають. ’оча, де¤к≥ автори вважають, що прогноз невокл≥тинних меланом г≥рший, н≥ж ≥нших г≥столог≥чних форм.

—туп≥нь ≥нваз≥њ. ¬ажливим прогностичним фактором, що в≥дображаЇ стан розвитку меланоми, Ї проростанн¤ (≥нф≥льтрац≥¤) пухлини у глибину, товщину шк≥ри. —аме ц≥ властивост≥ новоутворенн¤ —≤аг№ поклав у основу класиф≥кац≥њ, що включаЇ п'¤ть р≥вн≥в ≥нваз≥њ:

≤ р≥вень - ус¤ пухлина розташована над базальною мембраною еп≥дерм≥су. ÷е меланома ≥п ањи;

II р≥вень - пухлини кл≥тини проростають базальну мембрану ≥ розповсюджуютьс¤ у субеп≥тел≥альному сосочковому шар≥ дерми;

III р≥вень - меланомн≥ кл≥тини розташован≥ у верхн≥й половин≥ с≥тчастого шару (на р≥вн≥ потових залоз);

IV р≥вень - пухлина проростаЇ ретикул¤рний шар;

V р≥вень - пухлина розповсюджуЇтьс¤ у п≥дшк≥рному жировому шар≥.

” кл≥н≥чн≥й практиц≥ широкого вжитку набула класиф≥кац≥¤ ј.¬гез≤оуу, запропонована у 1971 роц≥. ¬она, ¤к ≥ класиф≥кац≥¤ —≥агк-а об'Їктивно оц≥нюЇ та в≥дображаЇ глибину ≥нваз≥њ меланоми ≥ визначаЇ товщину пухлини з урахуванн¤м росту утворенн¤ ¤к на поверхн≥ шк≥ри, так ≥ в глибин≥ дерми з допомогою окул¤р-м≥крометра. —туп≥нь ≥нваз≥њ автор запропонував вим≥рювати у дол¤х м≥л≥метра:

≤ ступ≥нь - II ступ≥нь - до 0,75 мм;

III ступ≥нь - в≥д 0,75 мм до 1,5 мм;

IV ступ≥нь - в≥д 1,5 мм до 4,0 мм;

V ступ≥нь - 4,0 мм та б≥льше.

 л≥н≥чна картина меланоми шк≥ри досить р≥зноман≥тна ≥ залежить в≥д багатьох фактор≥в, серед ¤ких основними Ї макроскоп≥чна та кл≥н≥чна форми, стад≥¤ процесу та локал≥зац≥¤. якщо пухлина з'¤вл¤Їтьс¤ на здоров≥й д≥л¤нц≥ шк≥ри, тод≥ сл≥д говорити про по¤ву нового утворенн¤, самост≥йну кл≥н≥чну характеристику.  оли новоутворенн¤ виникаЇ ≥з п≥гментноњ пл¤ми або невуса, тод≥ мова ≥де про мал≥гн≥зац≥ю попередньоњ пухлини та по¤ву нових ознак, характерних дл¤ мал≥гн≥зац≥њ.

ѕо¤ва меланоми на здоров≥й д≥л¤нц≥ шк≥ри (ƒе ѕќ”ќ) вже з самого початку маЇ р≥зноман≥тний кл≥н≥чний про¤в. „аст≥ше вона з'¤вл¤Їтьс¤ у вигл¤д≥ темно-буроњ пл¤ми, ¤ка розповсюджуЇтьс¤ по перифер≥њ. ћаЇ неч≥тк≥ контури, ди-фузно переходить у здорову шк≥ру, незначно виступаЇ над поверхнею шк≥ри, спостер≥гаЇтьс¤ горизонтальна прол≥ферац≥¤. ¬ ≥ншому вар≥ант≥ п≥гментна пл¤ма р≥вном≥рно виступаЇ над поверхнею шк≥ри, ч≥тко окреслена, пальпаторно ви¤вл¤Їтьс¤ дифузне ущ≥льненн¤, навкруги можлива деп≥гментац≥¤ шк≥ри, але атроф≥њ останньоњ немаЇ. ћожлив≥ ≥нш≥ пром≥жн≥ вар≥анти названих форм меланоми з р≥зноман≥тним зовн≥шним вигл¤дом. ѕоверхн¤ њњ буваЇ у вигл¤д≥ площини, п≥вкул≥, горбиста, блискуча або покрита виразками з к≥рками.  онсистенц≥¤ буваЇ щ≥льною або еластичною. ѕ≥гментац≥¤ спостер≥гаЇтьс¤ р≥вно-м≥рною або пл¤мистою.  ол≥р може бути рожевий, с≥рий, чорний, коричневий чи ф≥алковий. ” 15-20% хворих .пухлина меланоми не маЇ п≥гменту ≥ маЇ т≥лесний або рожево-червоний кол≥р. ѕро це необх≥дно добре пам'¤тати практичним л≥кар¤м п≥д час проведенн¤ диференц≥йноњ д≥агностики. ѕо м≥р≥ росту пухлина зб≥льшуЇтьс¤, розшир¤Ї кордони, росте вгору над шк≥рою, а також вглиб у м'¤к≥ тканини. ѕри цьому новоутворенн¤ може м≥н¤ти кол≥р, консистенц≥ю, поверхню та ≥нше. ѕо м≥р≥ росту може утворитись над шк≥рою достатньо велика пухлина з нер≥вною лобул¤рною поверхнею, з мацерац≥Їю ≥ вид≥ленн¤м слизу, або, навпаки, покритись кров'¤ною к≥ркою. ≤нод≥ спостер≥гаЇтьс¤ фун-гозна "м'¤систа" пухлина ¤скраво-червоного кольору.

¬ ≥нших випадках п≥д час росту наступаЇ некроз пухлини ≥ утворюЇтьс¤ виразка неправильноњ форми. ƒно њњ нер≥вне, з некротичними нашаруванн¤ми або ¤скраво-червоне з зернистою поверхнею. ¬иразка нер≥дко оточена щ≥льним валом.

Ѕ≥л¤ крањв пухлини часто з'¤вл¤ютьс¤ нап≥всферичн≥ чорн≥ або ф≥алково-син≥ сател≥ти. —початку вони др≥бн≥ ≥ дають враженн¤ пороху п≥д шк≥рою. « часом вони зб≥льшуютьс¤ у розм≥рах, розс≥ваютьс¤ дал≥ в≥д новоутворенн¤. —ател≥ти можуть бути багаточисельн≥, у невелик≥й к≥лькост≥ або поодинок≥.

¬ подальшому в рег≥онарних л≥мфовузлах розвиваютьс¤ метастази, що пальпаторно ви¤вл¤ютьс¤ у вигл¤д≥ зб≥льшених, щ≥льних, рухомих, неболючих, спочатку не зв'¤заних м≥ж собою вузл≥в. ћетастази можуть з'¤вл¤тись не т≥льки у рег≥онарних л≥мфовузлах, а одночасно у 2-х або 3-х област¤х, прилеглих до зони первинноњ пухлини. “ому пальпаторне обстеженн¤ потр≥бно проводити не т≥льки в одн≥й зон≥ рег≥о-нарних л≥мфовузл≥в, айв сум≥жних рег≥онах.

” 30-40% випадк≥в меланома виникаЇ ≥з п≥гментноњ пл¤ми або невуса. ¬ таких випадках сл≥д говорити про по¤ву нових ознак невуса, що дають л≥карю або самому пац≥Їнту можлив≥сть зап≥дозрити мал≥гн≥зац≥ю.  л≥н≥чн≥ спостереженн¤ показують, що найб≥льш частим ≥ найб≥льш ранн≥м, з точки зору б≥льшост≥ автор≥в, симптомом Ї зб≥льшенн¤ невусу по площин≥, ¤ке спостер≥гаЇтьс¤ в 41-45% випадк≥в. «б≥льшенн¤ невусу по вертикал≥ в числ≥ перших симптом≥в зустр≥чаЇтьс¤ в 23-28% хворих.  ровотеча ≥з новоутворенн¤ хоча ≥ р≥дк≥сний симптом (9-12%), але в≥дноситьс¤ до ранн≥х ознак мал≥гн≥зац≥њ. ѕо¤ва шелуш≥нн¤ та шорсткост≥ на поверхн≥ невуса - ранн¤ ознака ≥ спостер≥гаЇтьс¤ р≥дко (5-8%). ¬она в≥дносно рано зникаЇ у зв'¤зку з по¤вою мацерац≥њ або виразкуванн¤ поверхн≥. ѕом≥тним ≥ ранн≥м симптомом Ї зм≥на кольору пл¤ми, що може спостер≥гатись у вигл¤д≥ п≥двищенн¤ або зменшенн¤ ≥нтенсив-ност≥ п≥гментац≥њ. –озвиваЇтьс¤ асиметр≥¤ та неправильна окреслен≥сть (ф≥стончаст≥сть) крањв невуса, тобто зм≥на його форми. Ќер≥дко з'¤вл¤Їтьс¤ виразкуванн¤ еп≥дерм≥су в невус≥, мокнутт¤; спостер≥гаЇтьс¤ випаданн¤ волосс¤ на поверхн≥ пл¤ми. ѕо¤ва сверб≥нн¤ у невус≥ - один ≥з важливих перших симптом≥в мал≥гн≥зац≥њ. —вербл¤чка спостер≥гаЇтьс¤ р≥дко, але буваЇ сильною ≥ нестерпною, що примушуЇ хворих проводити р≥зн≥ д≥њ, щоб њњ зн¤ти. ” числ≥ перших об'Їктивних ознак можуть з'¤витись пасма, що в≥дход¤ть в≥д пухлини у вигл¤д≥ промен≥в. „исло таких "промен≥в" буваЇ р≥зне ≥ коливаЇтьс¤ в≥д 1 до 10. Ќаправлен≥ вони в≥д пухлини в б≥к рег≥онарних л≥мфовузл≥в. Ўирина буваЇ в≥д 1-2 мм до сантиметра. ¬они не завжди бувають р≥вними та ч≥ткими. Ќавколо новоутворенн¤ ≥нод≥ з'¤вл¤Їтьс¤ в≥нець г≥перем≥њ, ширина ¤кого у р≥зних хворих буваЇ р≥зна. ” одн≥Їњ людини в р≥зних м≥сц¤х навколо пл¤ми ширина в≥нц¤ коливаЇтьс¤ в межах 0,1-5 см.

” хворих в п≥дозр≥лому на мал≥гн≥зац≥ю м≥сц≥ пальпаторно може ви¤витись ≥нф≥льтрац≥¤, що Ї важливою ознакою переродженн¤ невуса. —аме виражен≥сть ≥нф≥льтрац≥њ ≥ обумовлюЇ стад≥ю пухлини по ¬геа≥оу^ або ступ≥нь ≥нваз≥њ по —≥агк-у.

ѕ≥д час росту пухлини де¤к≥ або б≥льш≥сть названих ознак стають б≥льш ч≥тко виражен≥, або, навпаки, можуть зникати. ≤нод≥ з'¤вл¤ютьс¤ нов≥ симптоми, до ¤ких в≥дноситьс¤ по¤ва б≥л¤ невуса сател≥т≥в. —ател≥ти навколо невуса спостер≥гаютьс¤ у 20-25 % випадк≥в ≥ не в≥днос¤тьс¤ до ранн≥х ознак мал≥гн≥зац≥њ.

¬ище описан≥ кл≥н≥чн≥ вар≥анти симптом≥в дозволили под≥-лити меланому у три наступн≥ кл≥н≥чн≥ групи:

1. ¬нутргшньоеп≥дермальна поверхнева лентиг≥озна меланома, що починаЇ розвиватись ¤к пл¤мопод≥бне утворенн¤ або бл¤шка. ѕухлина маЇ чорний кол≥р, ч≥тк≥ контури, однотипну ≥нф≥льтрац≥ю, незначно виступаЇ над поверхнею шк≥ри й ч≥тко в≥дмежовуЇтьс¤ в≥д нењ. ÷¤ форма меланоми спостер≥гаЇтьс¤ на шк≥р≥ будь-¤коњ частини т≥ла, може дос¤гти великих розм≥р≥в, досить довго 'Ї поверхневою внутр≥шньоеп≥дермальною стад≥Їю. ¬иразкуванн¤ в≥дбуваЇтьс¤ р≥дко. ≤нод≥ спостер≥гаЇтьс¤ регрес≥¤ новоутворенн¤ з деп≥гментац≥Їю шк≥ри у дан≥й д≥л¤нц≥. Ћентиго-меланома Ї лайменш зло¤к≥сною формою серед ус≥х кл≥н≥чних форм, може дос¤гнути дуже великих розм≥р≥в, п≥зно даЇ метастази.

2. ¬узлова форма - це класична меланома. ѕочинаЇ розвиватись у вигл¤д≥ самост≥йного окремого невеликого вузлика або част≥ше ≥з невуса. «овн≥ ¤вл¤Ї собою п≥всферичний темно-коричневого або нав≥ть чорного кольору, гладенький, блискучий вузол, виступаЇ над поверхнею шк≥ри, ≥нф≥льтруЇ у глибину шк≥ри. ѕальпаторно маЇ ущ≥льнену еластичну консистенц≥ю. Ћокал≥зуЇтьс¤ на будь-¤к≥й частин≥ т≥ла. ¬ подальшому поверхн¤ пухлини стаЇ шорсткою, тр≥скаЇтьс¤, покриваЇтьс¤ к≥ркою або в≥дбуваЇтьс¤ вираз-куванн¤. ¬узлова меланома Ї найб≥льш зло¤к≥сною серед ≥нших кл≥н≥чних форм меланоми.

¬ерукозна та фунгозна форми е р≥зновидн≥стю вузловоњ форми меланоми. ¬ерукозна - маЇ форму вузла з горбистою поверхнею, з на¤вн≥стю тр≥щин, нагадуЇ велику бородавку. ‘унгозна форма - це великий вузол, що екзоф≥тно виступаЇ над шк≥рою у вигл¤д≥ гриба на широк≥й основ≥.

3. ≤нф≥льтратшно-виразкова форма меланоми визнаЇтьс¤ не вс≥ма вченими ≥ вважаЇтьс¤ стад≥Їю подальшого розвитку вузловоњ форми. ƒеструкц≥¤ вузловоњ пухлини приводить до утворенн¤ ≥нод≥ досить глибокоњ виразки з нер≥вним дном ≥ некротичними тканинами. ¬≥дм≥чаЇтьс¤ ≥нф≥льтрац≥¤ пухлини вглиб, в сторони та виражений запальний процес ст≥нки за рахунок приЇднанн¤ вторинноњ ≥нфекц≥њ. “ака пухлина розповсюджуЇ неприЇмний гнил≥сний запах, нер≥дко даЇ кровотеч≥. –ег≥онарн≥ метастази ц≥Їњ форми теж мають здатн≥сть до некрозу, деструкц≥њ ≥ утворенн¤ виразок.

Ќайб≥льш часто зустр≥чаЇтьс¤ поверхнево розповсюджена меланома, що складаЇ приблизно 60-70% спостережень. ƒругою по частот≥ буваЇ нодул¤рна форма - 15-20% (¬.ћ. ћераб≥шв≥л≥ та ≥нш≥).

«начне число вчених вид≥л¤ють ще акральну меланому. ¬она локал≥зуЇтьс¤ на к≥нцевих фалангах пальц≥в рук та н≥г, долонн≥й поверхн≥ кист≥ та п≥дошви. «начно част≥ше з'¤вл¤Їтьс¤ у ос≥б монголоњдноњ та негроњдноњ рас. ѕрот≥каЇ б≥льш агресивно н≥ж поверхнево розташована й лент≥го-меланома, але б≥льш благоприЇмно, н≥ж вузлова форма. “ому прогноз при акральн≥й форм≥ менш благоприЇмний, н≥ж при ≥нших формах.

¬≥домо, що б≥льша частина меланом шк≥ри проходить довгу фазу поверхневого росту. ¬ под≥бних випадках п≥гментн≥ пл¤ми приймають за невуси, ¤к≥ ≥з самого початку Ї меланомою. “равма таких новоутворень стимулюЇ швидкий р≥ст пухлини.ѕо м≥р≥ росту пухлина розповсюджуЇтьс¤ переважно по площин≥ або у глибину шк≥ри. ѕереважний р≥ст пухлини вглиб в≥дбуваЇтьс¤ при б≥льш зло¤к≥сних формах ≥ маЇ значно г≥рше прогностичне значенн¤.

Ќер≥дко кл≥н≥чна картина меланоми прот≥каЇ швидко та агресивно. ћетастази з'¤вл¤ютьс¤ ран≥ше, н≥ж при ≥нших зло¤к≥сних пухлинах. ≤нод≥ спостер≥гаЇтьс¤ њњ пов≥льний р≥ст, особливо на ранн≥х стад≥¤х процесу. –≥дко буваЇ зупинка росту новоутворенн¤ нав≥ть на значний пром≥жок часу. ѕри меланом≥, хоча ≥ р≥дко, може наступати регрес≥¤ первинноњ пухлини. ¬ таких випадках новоутворенн¤ зменшуЇтьс¤ до невеликих розм≥р≥в, а шк≥ра навколо пухлини стаЇ деп≥гментованою з рожевим в≥дт≥нком у вигл¤д≥ в≥нц¤.

ѕродовженн¤ >>


«м≥ст

Сайт создан в системе uCoz