–ак щитовидноњ залози


–ак щитовидноњ залози знаходитьс¤ на 18 м≥сц≥ серед зло¤к≥сних новоутворень ”крањни (1998 р.) ≥ складав б≥л¤ 1,3%. —еред населенн¤ захворюван≥сть в тому ж роц≥ дор≥внювала 4,0 на 100 тис.  ≥льк≥сть захворювань на рак щитовидноњ залози пост≥йно зростаЇ. ўе в 1991 роц≥ вона дор≥внювала в ”крањн≥ 2,7 на 100 тис. —еред населенн¤ в окремих област¤х захворюван≥сть досить р≥зна. ¬ 1998 роц≥ найб≥льшою вона була в м.  иЇв≥ (10,0),  ињвськ≥й област≥ (10,2). ћеншою захворюван≥сть була в “ерноп≥льськ≥й (0,9), «акарпатськ≥й (1,1) та ¬олинськ≥й (1,8) област¤х.

„астота захворювань на рак щитовидноњ залози зб≥льшуЇтьс¤ ≥ особливо великий р≥ст в≥дм≥чаЇтьс¤ серед д≥тей, у ¤ких з 1991 до 1998 року вона зросла в три рази. —тала тенденц≥¤ до зростанн¤ числа захворювань особливо виражена в област¤х, що п≥дпали п≥д вплив насл≥дк≥в авар≥њ на „ј≈—.

∆≥нки хвор≥ють на рак щитовидноњ залози част≥ше, н≥ж чолов≥ки. “ак, серед ж≥нок, хворих на зло¤к≥сн≥ пухлини, к≥льк≥сть раку щитовидноњ залози склала 2%, а серед чолов≥к≥в 0,4%. ћешканц≥ м≥ст та с≥льськоњ м≥сцевост≥ хвор≥ють на дану патолог≥ю однаково часто. '"- ~~-^

ѕричини розвитку раку щитовидноњ залози р≥зн≥, вони недостатньо вивчен≥, але ч≥тко визначаютьс¤ фактори ризику та передраков≥ захворюванн¤. ¬ числ≥ фактор≥в ризику найб≥льш важливим Ї деф≥цит йоду в орган≥зм≥ людини. “акий деф≥цит веде до г≥перплаз≥њ залози, а останн¤ Ї передраковим захворюванн¤м.

ѕ≥двищений вм≥ст тиреотропного гормону (““√) в кров≥ людини Ї важливим фактором, що спри¤Ї розвитков≥ пухлин щитовидноњ залози, таких ¤к аденоми фол≥кул¤рноњ будови та рак щитовидноњ залози. ƒоведено, що пригн≥ченн¤ секрец≥њ ““√ тиреоњдними гормонами, викликаЇ л≥кувальний ефект у хворих на диференц≥йован≥ форми раку щитовидноњ залози. ” зв'¤зку з цим надаЇтьс¤ значенн¤ визначенню р≥вн¤ ““√ в п≥сл¤операц≥йному пер≥од≥, що дозвол¤Ї судити про адекватн≥сть л≥куванн¤ тиреоњдними гормонами. ¬исока концентрац≥¤ ““√ п≥сл¤ операц≥њ небажана, так ¤к св≥дчить про неефективн≥сть гормонотерап≥њ.

¬≥дм≥чено велике значенн¤ ≥он≥зуючого випром≥ненн¤ у виникненн≥ раку щитовидноњ залози. ¬перше було в≥дм≥чено вплив рентген≥вських промен≥в п≥сл¤ опром≥ненн¤ добро¤к≥сних пухлин щитовидноњ залози та л≥куванн¤ промен¤ми опер≥зуючого лиша¤ област≥ голови.

¬плив ≥он≥зуючого опром≥ненн¤ на виникненн¤ раку особливо ¤скраво довод¤ть спостереженн¤ за населенн¤м, ¤ке постраждало в≥д атомного бомбардуванн¤ япон≥њ, авар≥њ на „ј≈— та ≥нших ¤дерних катастроф. ƒосл≥дники п≥дкреслюють особливо великий вплив опром≥ненн¤ на д≥тей, серед ¤ких частота виникненн¤ раку щитовидноњ залози значно б≥льше за дорослих.

—еред причин раку щитовидноњ залози велике значенн¤ надаЇтьс¤ передраковим захворюванн¤м. ¬≥домий украњнський вчений ј.≤. √натишак (1962) писав, що рак не утворюЇтьс¤ ≥з функц≥йно повноц≥нних аденом щитовидноњ залози ≥ не виникаЇ в здоров≥й залоз≥. ”творенню рака спри¤Ї г≥перплаз≥¤ залози, а також загальн≥ порушенн¤ зв'¤зку м≥ж щитовидною залозою та ≥ншими органами внутр≥шньоњ секрец≥њ. ѕро вплив захворювань щитовидноњ залози на виникненн¤ ракового процесу говорить ≥ той факт, що в зонах ендем≥чного зоба частота раку щитовидноњ залози в 10-15 раз≥в б≥льша, н≥ж в неендем≥чних районах.

ƒо передракових захворювань в≥днесено вузловий зоб, на фон≥ ¤кого рак виникаЇ в 12-20% випадк≥в. ј в осередках ендем≥чного зобу рак щитовидноњ залози на фон≥ зобу виникаЇ у 80-90% випадк≥в. ƒо передракових захворювань, окр≥м ендем≥чного зобу, в≥дноситьс¤ дифузний зоб, хрон≥чний тиреоњ-дит, аденоми щитовидноњ залози, хвороба √рейвса. ѕричому рак ≥з вищевказаних патолог≥чних процес≥в виникаЇ п≥сл¤ тривалого њх ≥снуванн¤ при нормальн≥й або понижен≥й функц≥њ щитовидноњ залози. ” хворих з токсичним вузловим зобом зло¤к≥сна пухлина виникаЇ досить р≥дко - лише в 1-2% спостережень.

√≥столог≥чн≥ форми. ƒл¤ ч≥ткого висв≥тленн¤ г≥стогенезу та г≥столог≥чних форм зло¤к≥сноњ пухлини необх≥дно описати г≥столог≥чну будову щитовидноњ залози. Ќайб≥льшу частину паренх≥ми залози складають фол≥кул¤рн≥ кл≥тини, пов'¤зан≥ з еп≥тел≥Їм 3-њ жаберноњ дужки. ¬они звутьс¤ ј-кл≥тинами ≥ синтезують тироксин. ” щитовидн≥й залоз≥ ≥снують парафол≥кул¤рн≥ кл≥тини (—-кл≥тини), ¤к≥ продукують пол≥пептидний гормон кальцитон≥н. ѕоход¤ть —-кл≥тини ≥з ультимобронх≥альних утворень - дериват≥в 4-њ жаберноњ дужки ≥ в≥днос¤тьс¤ до ј–≤ё Ч системи. ¬ 1970 р. в≥дкрит≥ в щитовидн≥й залоз≥ ¬-кл≥тини, ¤к≥ продукують б≥огенний моноам≥н серотон≥н. Ќезважаючи на нейроектодермальне походженн¤ ¬-кл≥тини теж необх≥дно в≥днести до ј–и¬ системи. ÷≥ кл≥тини ще називають кл≥тинами јшк≥наз≥ або √юр-тл¤.

¬ 1989 роц≥ група експерт≥в ¬ќќ« з проблеми раку щитовидноњ залози розробила ≥ опубл≥кувала другу г≥столог≥чну класиф≥кац≥ю пухлин щитовидноњ залози, куди ув≥йшли добро¤к≥сн≥ та зло¤к≥сн≥ новоутворенн¤. ≤. ≈п≥тел≥альн≥ пухлини. ј. ƒобро¤к≥сн≥: 1) фол≥кул¤рна аденома; 2) ≥нш≥. Ѕ. «ло¤к≥сн≥: 1) фол≥кул¤рний рак; 4) недиференц≥йований рак (анапластичний); 2) пап≥л¤рний рак; 5) ≥нш≥. 3) медул¤рний рак; II. Ќееп≥тел≥альн≥ пухлини. ј. ƒобро¤к≥сн≥. Ѕ. «ло¤к≥сн≥. ¬ивченн¤ морфолог≥њ раку щитовидноњ залози в сп≥вставленн≥ з особливост¤ми кл≥н≥чного переб≥гу, функц-≥йноњ спроможност≥ та прогнозу показало, що ≥снують певн≥ паралел≥ м≥ж структурою новоутворенн¤ та кл≥н≥чне вираженою зло¤к≥сн≥стю процесу. –ак ≥з ј-кл≥тин. ≤з фол≥кул¤рних ј-кл≥тин найб≥льш част≥ше виникаЇ пап≥л¤рна аденокарцинома, ¤ка Ї найб≥льш поширеною серед хворих на рак щитовидноњ залози. ≤снуЇ багато структур та форм ц≥Їњ пухлини, що складають ≥нод≥ значн≥ труднощ≥ в д≥агностиц≥. „астота пап≥л¤рноњ аденокарциноми дос¤гаЇ 65-70% серед ус≥х ви¤влених хворих на рак щитовидноњ залози. Ќа розр≥з≥ вона маЇ ворсинчасту поверхню з одн≥Їю або багатьма к≥стами. ќстанн≥ заповнен≥ жовто-бурою р≥диною. √≥столог≥чно ви¤вл¤ють характерн≥ сосочков≥ структури, що складають основну масу пухлини, та к≥стозн≥ порожнини, виповнен≥ колоњдом або кров'ю. ѕор¤д з пап≥л¤рними зустр≥чаютьс¤ ≥нод≥ фол≥кул¤рн≥ структури. ћ≥ж цими двома видами структур можуть зустр≥чатись сол≥дн≥ кл≥тинн≥ пол¤. ѕо м≥р≥ росту пухлини та прогресуванн¤ процесу, ступ≥нь морфолог≥чноњ анаплаз≥њ може п≥двищуватись, та зм≥нюютьс¤ б≥олог≥чн≥ властивост≥ пухлини. ¬ 30-50% випадк≥в спостер≥гаЇтьс¤ вогнищева кальциф≥кац≥¤, ¤ку називають ксамом-ними т≥льц¤ми. ¬она характерна саме дл¤ пап≥л¤рноњ аденокарциноми. Ќа¤вн≥сть ксамомних т≥лець прогностичне небла-гоприЇмна ознака. ¬ таких випадках у 60% хворих спостер≥гаЇтьс¤ дисем≥нац≥¤ пухлини по залоз≥ ≥ в 65% випадк≥в метастази в л≥мфовузлах. ѕап≥л¤рна аденокарцинома част≥ше спостер≥гаЇтьс¤ у ж≥нок (в 3-5 раз). Ќайчаст≥ше виникаЇ у ос≥б 36-49 рок≥в. ÷е високодиференц≥йований рак, що характеризуЇтьс¤ пов≥льним розвитком процесу. ѕервинна пухлина та метастази можуть спостер≥гатис¤ хворим або л≥карем упродовж 3-5 рок≥в. ¬ процес≥ розвитку вона може набути ≥нф≥льтративного росту та метастазуванн¤. ‘ункц≥йно мало активна ≥ не супроводжуЇтьс¤ ендокринними порушенн¤ми. —воЇчасно проведене радикальне видаленн¤ пухлини даЇ добр≥ результати. ‘ол≥кул¤рна аденокарцинома. «устр≥чаЇтьс¤ р≥дше пап≥л¤рноњ ≥ складаЇ в≥д 10% до 20% серед ус≥х рак≥в щитовидноњ залози. “ака форма раку представлена обмеженим вузлом великого або малого розм≥ру.

ћ≥кроскоп≥чним досл≥дженн¤м спостер≥гаЇтьс¤ розростанн¤ пухлинних кл≥тин, ¤к≥ утворюють залозист≥ фол≥кул¤рн≥ й трабекул¤рн≥ структури, сол≥дн≥ розростанн¤ пухлинних кл≥тин без утворенн¤ пап≥л¤рних структур. ¬ажливим прогностичним чинником фол≥кул¤рного раку Ї ступ≥нь його ≥нваз≥њ в кровоносн≥ судини та капсулу.

‘ол≥кул¤рний рак з м≥лкими, без колоњда, фол≥кулами, трабекулами та сол≥дними структурами б≥льш зло¤к≥сний, н≥ж фол≥кул¤рна аденокарцинома, побудована високо-диференц≥йованими фол≥кулами.  самомн≥ т≥льц¤ при фол≥кул¤рн≥й аденокарцином≥ спостер≥гаютьс¤ р≥дко - б≥л¤ 10%. ћетастазуЇ такий рак в≥дносно п≥зно, ≥ метастази в рег≥о-нарних вузлах ви¤вл¤ють у 5-10% хворих. «устр≥чаЇтьс¤ фол≥кул¤рний рак, ¤к ≥ пап≥л¤рна карцинома, част≥ше у ж≥нок. ¬иникаЇ у ос≥б середнього в≥ку в≥д 40 до 55 рок≥в. –осте пухлина повол≥. Ќер≥дко спостер≥гають њњ 5 рок≥в ≥ б≥льше. ѕерш≥ про¤ви метастазами бувають р≥дко.

Ќедиференц≥йований рак ¤вл¤Ї собою одну ≥з найб≥льш зло¤к≥сних пухлин людини ≥ частота його коливаЇтьс¤ в≥д 5% до 20% серед раку щитовидноњ залози. ћакроскоп≥чне пухлина може складатись ≥з одного, або част≥ше ≥з дек≥лькох вузл≥в, що злились м≥ж собою ≥ не мають ч≥тких кордон≥в. ѕальпаторно пухлина щ≥льна. Ќа розр≥з≥ маЇ б≥лесий кол≥р, може охоплювати всю залозу ≥ переходити на сус≥дн≥ структури та органи. ¬ пухлин≥ нер≥дко зустр≥чаютьс¤ некрози та крововиливи. √≥столог≥чне така пухлина побудована др≥бними, г≥гантськими та веретенопод≥бними кл≥тинами, ¤к≥ ≥нод≥ схож≥ з остеобластокластомою. ≤нод≥ в пухлин≥ зустр≥чаютьс¤ вс≥ перерахован≥ вище кл≥тини, ростуть вони суц≥льними кл≥тинними пол¤ми ≥ не будують пап≥л¤рних чи фол≥кул¤рних структур.  самомн≥ т≥льц¤ в таких пухлинах зустр≥чаютьс¤ р≥дко. Ќедиференц≥йований рак внасл≥док р≥зко вираженоњ анаплаз≥њ функц≥йно неактивний, ≥ тому не поглинаЇ рад≥оактивний йод.

Ќедиференц≥йований рак виникаЇ трохи част≥ше (1,5:1,0) у ж≥нок н≥ж у чолов≥к≥в. ЅуваЇ у в≥ц≥ 55-65 рок≥в. ѕрот≥каЇ надзвичайно швидко. «ло¤к≥сне ≥ дуже рано призводить до загибел≥ хворих.

¬ науков≥й л≥тератур≥ багато пишуть про трансформац≥њ диференц≥йованого раку в Ќедиференц≥йований, ¤ка спостер≥гаЇтьс¤ в 5-10% випадк≥в.  л≥н≥чне це про¤вл¤Їтьс¤ тим, що пухлина, ¤ка тривало ≥снувала (до 5 рок≥в ≥ б≥льше), раптово починаЇ рости та швидко призводить до фатального насл≥дку. якщо трансформац≥¤ розп≥знана своЇчасно, то можливе повне вил≥ковуванн¤ хворих. ѕроцеси трансформац≥њ виникають у б≥льш старшому (60-80 рок≥в) в≥ц≥. –ак ≥з ¬-кл≥тин (кл≥тин јшк≥наз≥). –ак ≥з таких кл≥тин значно в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д зло¤к≥сних пухлин, що виникають ≥з ј- або —-кл≥тин. ѕап≥л¤рна аденокарцинома ≥з ¬-кл≥тин спостер≥гаЇтьс¤ в 2-3%. —еред хворих р≥зко переважають (6:1) ж≥нки над чолов≥ками. ’вор≥ють особи переважно у в≥ц≥ 45-55 рок≥в. “ака пухлина нер≥дко виникаЇ на фон≥ струму ’ош≥мото. ћ≥кроскоп≥чне вона представлена крупними св≥тлими кл≥тинами з зернистою еозиноф≥льною цитоплазмою ≥ великим св≥тлим ¤дром. —тупень диференцировки кл≥тин р≥зний, ≥нод≥ вони в≥ддалено нагадують звичайн≥ ¬-кл≥тини або бувають зовс≥м атиповими ≥ на них не схож≥. ћакроскоп≥чне так≥ пухлини схож≥ з аналог≥чними новоутворенн¤ми ≥з ј-кл≥тин ≥ майже в≥д них не в≥др≥зн¤ютьс¤. ѕап≥л¤рний рак ≥з ¬-кл≥тин - високодиференц≥йована пухлина, розвиваЇтьс¤ пов≥льно, метастази даЇ переважно в рег≥онарн≥ л≥мфоузли. —воЇчасно проведене радикальне л≥куванн¤ даЇ добр≥ в≥ддаленн≥ результати. ‘ол≥кул¤рна аденокарцинома ≥з ¬-кл≥тин спостер≥гаЇтьс¤ в 2-3%. —еред хворих в незначн≥й м≥р≥ переважають ж≥нки. ¬ражаЇ пухлина ос≥б в≥ком 40-50 рок≥в. ћакроскоп≥чна форма такоњ пухлини дуже близька до макроскоп≥чноњ форми фол≥кул¤рного раку ј-кл≥тин. ћ≥кроскоп≥чне така пухлина побудована високодиференц≥йованими фол≥кулами з колоњдом, др≥бними фол≥кулами та фол≥кулопод≥бними структурами. ѕухлинн≥ кл≥тини Ї крупними, з св≥тлою зернистою еозиноф≥льною цитоплазмою ≥ великим ¤дром. ” р¤д≥ випадк≥в пухлинн≥ елементи схож≥ з пох≥дними кл≥тинами ≥ мають типовий вигл¤д. ¬ ≥нших випадках вони в≥ддалено нагадують звичайн≥ ¬-кл≥тини, або зовс≥м атипов≥. ¬ таких випадках г≥стогенез визначають високою активн≥стю сукци-натдег≥дрогенази. ‘ол≥кул¤рний рак ≥з ¬-кл≥тин - високодиференц≥йована пухлина, переб≥гаЇ пов≥льно, маЇ невисокий ступ≥нь зло¤к≥сност≥, п≥зно метастазуЇ ≥ п≥сл¤ своЇчасного радикального л≥куванн¤ даЇ добр≥ результати. ƒоц≥льно п≥дкреслити, що точна д≥агностика пухлин ≥з ¬-кл≥тин може бути дос¤гнута за допомогою г≥стох≥м≥чних метод≥в, ¤к≥ повинн≥ ув≥йти в практичну онколог≥ю. Ќевелика к≥льк≥сть зло¤к≥сних пухлин ≥з ¬-кл≥тин не дала можливост≥ скласти б≥льш точну характеристику викладених новоутворень. –ак ≥з —-кл≥тин (парафолгкул¤р'нгис). —-кл≥тини в≥днос¤тьс¤ до нейроектодермальноњ тканини ≥ ≥з них поход¤ть два р≥зних види пухлин. ќдин ≥з них медул¤рний рак. ¬ стром≥ такоњ пухлини багато ам≥лоњда, що Ї патогномон≥чним дл¤ данноњ форми. —еред ус≥х зло¤к≥сних пухлин в≥н зустр≥чаЇтьс¤ в 6-8%. Ќер≥дко (50-60%) медул¤рний рак супроводжуЇтьс¤ феохромоцитомою, ¤ка ≥нод≥ (до 10%) у таких хворих буваЇ двоб≥чною. ћедул¤рна ракова пухлина, ¤к ≥ —-кл≥тини, продукуЇ кальцитон≥н, але порушень кальц≥Ївого обм≥ну в таких хворих не спостер≥гаЇтьс¤. –аков≥ кл≥тини мають каль-цитон≥на в 100-1000 раз≥в б≥льше, н≥ж нормальн≥ —-кл≥тини. “аке ¤вище спостер≥гаЇтьс¤ ≥ в метастазах данного новоутворенн¤. ≤снують пов≥домленн¤ про можливост≥ розвитку в таких хворих синдрому ≤ценко- ушинга, що обумовлене ектоп≥чною продукц≥Їю ј “√. ’вор≥ з ектоп≥чним синдромом  ушинга довго не живуть (до 5 м≥с¤ц≥в з часу ви¤вленн¤), а на секц≥њ у них ви¤вл¤Їтьс¤ г≥перплаз≥¤ кори над-нирник≥в з нормальним г≥поф≥зом. ≤з сказаного випливаЇ, що вс≥ хвор≥ з синдромом ≤ценко- ушинга п≥дл¤гають обстеженню на на¤вн≥сть медул¤рного раку з обов'¤зковим проведенн¤м спец≥альноњ реакц≥њ на визначенн¤ р≥вн¤ каль-цитон≥ну. ¬ кл≥н≥чних про¤вах медул¤рного раку характерна на¤вн≥сть резистентноњ до л≥куванн¤ д≥арењ, ¤ка спостер≥гаЇтьс¤ в 25-32% через г≥перпродукц≥ю кальцитон≥ну, серотон≥ну, простагландин≥в. ¬ 12% випадк≥в при такому типов≥ раку в≥дм≥чають пептичн≥ виразки шлунку. ¬се п≥дкреслене вище стверджуЇ, що медул¤рний рак Ї гормональне активною високо диференц≥йованою пухлиною, ≥ це по¤снюЇ нер≥дко пов≥льний р≥ст новоутворенн¤. “ака пухлина часто (до 80%) ≥ рано метастазуЇ. ‘ункц≥¤ щитовидноњ залози у хворих з ц≥Їю пухлиною не порушена. ѕ≥сл¤ проведеного оперативного л≥куванн¤ д≥аре¤ у хворих проходить. ѕрогноз житт¤ у хворих на медул¤рний рак займаЇ пром≥жне положенн¤ м≥ж диференц≥йованим та неди-ференц≥йованим раком.  р≥м вище перерахованих форм рака щитовидноњ залози, ¤к≥ виникають ≥з кл≥тин ј, ¬ та —, в залоз≥ можуть розвинутись й ≥нш≥ зло¤к≥сн≥ новоутворенн¤: плоскокл≥тин-ний рак. «ло¤к≥сн≥ л≥мфоми, нейрогенн≥ (хемодентоми, ней-росаркоми) та мезенх≥мальн≥ (геманг≥оендотел≥оми, ф≥брозн≥) саркоми, некласиф≥кован≥ пухлини. —еред ус≥х зло¤к≥сних пухлин щитовидноњ залози вищеназван≥ новоутворенн¤ зустр≥чаютьс¤ р≥дко ≥ складають б≥л¤ 2-3%. —постер≥гаЇтьс¤ певний зв'¤зок м≥ж морфолог≥чною формою пухлини та характером метастазуванн¤. “ак пап≥л¤рна аденокарцинома метастазуЇ переважно в рег≥онарн≥ л≥мфовузли; фол≥кул¤рна аденокарцинома маЇ тенденц≥ю до б≥льш частого гематогенного розповсюдженн¤; недиференц≥йований рак здатний до л≥мфогенного та гематогенного метастазуванн¤. ћета стази з'¤вл¤ютьс¤ в глибоких верхн≥х та нижн≥х ¤ремних л≥мфовузлах; в л≥мфовузлах за ходом додаткового нерва та г≥лок поверхневоњ артер≥њ шињ; пара- та претрахеальних, загрудин-них та ≥нших л≥мфовузлах. „астота метастазуванн¤ раку щитовидноњ залози в рег≥онарн≥ л≥мфовузли коливаЇтьс¤ в межах 40-60%. ≤нод≥ спостер≥гаютьс¤ р≥дк≥ форми метастазуванн¤ в в≥ддален≥ л≥мфовузли Ч аксил¤рн≥, п≥дщелепн≥ та ≥нш≥. «начний вплив на частоту метастазуванн¤ маЇ г≥столог≥чна будова пухлини. “ак пап≥л¤рн≥ аденокарциноми ≥з ј- та ¬-кл≥тин метаста-зують у рег≥онарн≥ л≥мфовузли част≥ше, н≥ж фол≥кул¤рн≥ раки тих же кл≥тин. “а найб≥льш часто ви¤вл¤ютьс¤ метастази не-диференц≥йованого раку.  ласиф≥кац≥¤ раку щитовидноњ залози за системою “Nћ (¬ќќ«, 5 виданн¤, 1997р.). “ - первинна пухлина “х “0- не досить данних дл¤ оц≥нки первинноњ пухлини. - первинна пухлина не визначаЇтьс¤. “1- пухлина до 1 см у найб≥льшому вим≥р≥, обмежена тканиною щитовидноњ залози. - пухлина до 4 см у найб≥льшому вим≥р≥, обмежена тканиною щитовидноњ залози. “2 - пухлина понад 4 см у найб≥льшому вим≥р≥, обмежена тканиною щитовидноњ залози. “4- пухлина будь-¤ких розм≥р≥в з поширенн¤м за меж≥ капсули щитовидноњ залози. ѕрим≥тка: кожна категор≥¤ “ може бути розд≥лена: а) сол≥тарна пухлина; б) множинн≥ пухлини. N - рег≥онарн≥ л≥мфовузли Nх - не досить даних дл¤ оц≥нки стану рег≥онарних л≥мфовузл≥в. - немаЇ ознак метастазуванн¤ у рег≥онарн≥ л≥мфовузли. - на¤вн≥ метастази в рег≥онарн≥ л≥мфовузли. - метастази в гомолатеральних шийних л≥мфовузлах. - метастази в б≥латеральних шийних л≥мфовузлах, по середн≥й л≥н≥њ, або в контралатеральних л≥мфовузлах, або в середост≥нних л≥мфовузлах. ћ - в≥ддален≥ метастази ћх ћД ћ, - не досить даних дл¤ визначенн¤ в≥ддалених метастаз≥в. - немаЇ ознак в≥ддалених метастаз≥в. - на¤вн≥ в≥ддален≥ метастази. √рупуванн¤ за стад≥¤ми: ѕап≥л¤рний та фол≥кул¤рний рак: ƒо 45 рок≥в

¬≥ддален≥ метастази раку щитовидноњ залози спостер≥гаютьс¤ р≥дко - в 10-15%. Ќайчаст≥ше ви¤вл¤ють в≥ддален≥ метастази в леген¤х (8-12%), ≥ в к≥стках (5-10%). –≥дше њх д≥агностують в печ≥нц≥, головному мозку, органах черевноњ порожнини та де¤ких ≥нших.

–ецидиви п≥сл¤ оперативних втручань у хворих з диференц≥йованими формами пухлин, спостер≥гаютьс¤ в 20-30% випадк≥в, а у хворих з недиференц≥йованими формами - до 80% спостережень. ќсновною причиною розвитку рецидиву вважають нерадикальн≥сть х≥рург≥чного втручанн¤.

 л≥н≥ка. –ак щитовидноњ залози особливо на початку розвитку не маЇ специф≥чних кл≥н≥чних ознак. —имптоми даноњ патолог≥њ спостер≥гаютьс¤ при багатьох ≥нших патолог≥чних процесах у залоз≥, особливо при зоб≥. “ому д≥агностика раку на ранн≥х стад≥¤х розвитку складна, потребуЇ досв≥ду ≥ використанн¤ спец≥альних метод≥в д≥агностики.

—уб'Їктивн≥ в≥дчутт¤ хворих на початку захворюванн¤ незначн≥. ≤нод≥ з'¤вл¤ютьс¤ почутт¤ напруженост≥, тиску в д≥л¤нц≥ залози. Ѕольовий синдром на початку розвитку раку теж не характерний. «агальний стан хворих в цей час не зм≥нюЇтьс¤. «б≥льшенн¤ пухлини призводить до по¤ви б≥льш ч≥тко виражених симптом≥в.

ќсновним м≥сцевим симптомом раку Ї зб≥льшенн¤ щитовидноњ залози та по¤ва в н≥й щ≥льноњ д≥л¤нки або вузла в одн≥й ≥з часток. ѕальпаторно зло¤к≥сна пухлина б≥льш щ≥льна та тверд≥ша за добро¤к≥сну. јле пап≥л¤рна аденокарцинома через на¤вн≥сть в н≥й кистозних порожнин теж може мати м'¤ку та еластичну консистенц≥ю.

ќб'Їктивним обстеженн¤м п≥д час пальпац≥њ можна ви¤вити ч≥тк≥ меж≥ та гладку поверхню, що св≥дчить про обмежений р≥ст. ¬ ≥нших випадках пальпац≥Їю ви¤вл¤Їтьс¤ неправильна форма, неч≥тк≥ границ≥, що характеризуЇ ≥нф≥льтративний р≥ст новоутворенн¤.

¬ажливим фактором, що визначаЇ пухлину Ї характер њњ росту, коли на фон≥ тривалого ≥снуванн¤ дифузного або вузлового зобу з'¤вл¤ютьс¤ або прогресують нов≥ вузли або ущ≥льненн¤. ѕо¤ва в подальшому симптом≥в стисненн¤ орган≥в шињ пухлиною щитовидноњ залози змушуЇ хворих звернутись до л≥кар¤.

“емп росту маЇ вир≥шальне значенн¤ у визначенн≥ ступен¤ зло¤к≥сност≥ пухлини. якщо пухлина зб≥льшуЇтьс¤ повол≥, довго не викликаЇ м≥сцевих та загальних порушень, то таке новоутворенн¤ маЇ невеликий ступ≥нь зло¤к≥сност≥ ≥ нер≥дко зло¤к≥сний характер новоутворенн¤ визначаЇтьс¤ т≥льки г≥столог≥чним досл≥дженн¤м п≥сл¤ оперативного втручанн¤. ¬ ≥нших випадках новоутворенн¤ розвиваЇтьс¤ швидко та за короткий терм≥н приводить хворих до смерт≥. “акий характер прогресуванн¤ мають високозло¤к≥сн≥ пухлини.

ѕо м≥р≥ росту та розвитку рак щитовидноњ залози проростаЇ капсулу ≥ починаЇ розповсюджуватись на сус≥дн≥ тканини та органи, з'ЇднуЇтьс¤ з ними, ≥нод≥ проростаЇ в шк≥ру, ст≥нку трахењ, глотку, р≥дше в стравох≥д, м'¤зи, судинно-нервовий пучок. ћоже стискати блукаючий та зворотний ≥, нав≥ть, симпатичний нерви. ¬ражаЇ пухлина ≥ маг≥стральн≥ судини, так≥ ¤к внутр≥шн¤ ¤ремна вена, сонна артер≥¤ та ≥нш≥. ≤нод≥ в венах розвиваютьс¤ тромбози з повною обтура-ц≥Їю просв≥ту судини.

¬ п≥зн≥й пер≥од з'¤вл¤Їтьс¤ б≥ль, ¤кий пов'¤заний з враженн¤м нерв≥в шийного сплетенн¤, р≥дше плечового сплетенн¤ з ≥ррад≥ац≥Їю болю в потилицю, вухо, зону надпл≥чч¤.

¬ р≥дк≥сних випадках ракова пухлина локал≥зуЇтьс¤ в загрудинному простор≥. ” таких хворих виникають ¤вища стисканн¤ та зм≥щенн¤ орган≥в та судин середост≥нн¤. ћоже розвинутись мережа розширених п≥дшк≥рних вен, легко виникаЇ задишка, ¤духа, з'¤вл¤Їтьс¤ кашель, а в харкотинн≥ - ≥нод≥ кров.

ћоже розвинутись несправжн¤ запальна форма раку щитовидноњ залози, ¤ка переб≥гаЇ гостро, з п≥двищенн¤м температури т≥ла, м≥сцевими запальними симптомами, що нагадуЇ гострий тиреоњдит або струм≥т. ÷е найб≥льш важка та безнад≥йна форма раку.

¬ переважн≥й б≥льшост≥ (80-95%) випадк≥в у хворих функц≥¤ залози збер≥гаЇтьс¤. јле в р¤д≥ спостережень вона зм≥нюЇтьс¤. —еред цих р≥дк≥сних випадк≥в част≥ше ман≥фестуЇ себе тиреотоксикоз ≥ дуже р≥дко спостер≥гаЇтьс¤ г≥потиреоз.

« метою визначенн¤ функц≥њ щитовидноњ залози вивчають основний обм≥н, ¤кий св≥дчить про к≥льк≥сть виробленого тиреоњдного гормону. «а норму вважають зм≥ни в≥д -10% до +20% в≥д сталоњ величини. „аст≥ше у хворих на рак щитовидноњ залози спостер≥гаЇтьс¤ нормальний основний обм≥н (65-75%). ЅуваЇ в≥н понижений або п≥двищений. “а б≥льш сучасним методом вивченн¤ функц≥њ щитовидноњ залози Ї вим≥рюванн¤ концентрац≥њ гормон≥в у сироватц≥ чи плазм≥ кров≥ з використанн¤м рад≥о≥мунолог≥чного або ≥му-норад≥ометричного анал≥з≥в. ѕри цьому ви¤вл¤ють концентрац≥ю в≥льного тироксину, трийодтирон≥ну, процент зв'¤зуванн¤ трийодтирон≥ну та тироксин-зв'¤зуючого глобул≥ну. ѕроведенн¤ таких досл≥джень показало, що у б≥льшост≥ хворих на рак щитовидноњ залози спостер≥гаЇтьс¤ еутире-оњдний стан.

 л≥н≥чний переб≥г раку щитовидноњ залози характеризуЇтьс¤ р≥зноман≥тт¤м форм та про¤в≥в. —еред них доц≥льно вид≥лити пухлину з прихованим переб≥гом. “ака пухлина характеризуЇтьс¤ невеликими розм≥рами ≥ в≥дсутн≥стю кл≥н≥чних про¤в≥в. ѕор¤д з пухлиною виникають рег≥онарн≥ метастази, або р≥дше в≥ддален≥, що дають кл≥н≥чн≥ симптоми, ≥ за ¤кими д≥агностуЇтьс¤ захворюванн¤.

„астота прихованого раку коливаЇтьс¤ за даними досл≥дник≥в в≥д 5 до 25%. „аст≥ше така форма новоутворенн¤ зустр≥чаЇтьс¤ у ж≥нок. ЅуваЇ вона при вс≥х г≥столог≥чних формах пухлин ≥ походить з будь-¤ких кл≥тин щитовидноњ залози. ѕро¤вл¤Ї себе одноб≥чними метастазами, а в 15-20% зустр≥чаютьс¤ двоб≥чн≥ метастази.

ƒуже р≥дко рак щитовидноњ залози виникаЇ ≥з залишк≥в щито¤зичноњ протоки. “акими залишками вважаютьс¤ сре- динн≥ к≥сти, зв'¤зан≥ з ними нориц≥, ¤к≥ Ї насл≥дком особливостей ембр≥онального розвитку щитовидноњ залози. „ерез р≥дк≥сть такоњ форми раку знанн¤ про них обмежен≥. ƒ≥агноз нер≥дко ставитьс¤ випадково. ѕереб≥г такоњ пухлини б≥льш зло¤к≥сний, н≥ж класичноњ форми.

ƒуже р≥дко первинна пухлина щитовидноњ залози може виникати в аберантн≥й щитовидн≥й залоз≥. ќстанн¤ може локал≥зуватись на боков≥й поверхн≥ шињ, в њњ глибоких в≥дд≥лах ≥, нав≥ть, в корен≥ ¤зика або п≥д слизовою оболонкою глотки. —л≥д пам'¤тати, що за рак аберантноњ залози нер≥дко приймають поодинок≥ метастази в л≥мфовузлах ≥з прихованого рака, а тому помилково л≥кують метастази без л≥куванн¤ основного вогнища.

¬ажливо пам'¤тати, що рак щитовидноњ залози в 10-30% може виникати ≥ рости мультицентрично. ѕричому, в 20-30% мультицентричний р≥ст ви¤вл¤ють в обох дол¤х, а решта буваЇ в одн≥й частц≥ залози. ѕро таку властив≥сть виникненн¤ раку необх≥дно добре пам'¤тати, тому що це впливаЇ на виб≥р методу оперативного л≥куванн¤.

ћетоди д≥агностики. –ак щитовидноњ залози в≥дноситьс¤ до зовн≥шн≥х локал≥зац≥й пухлин, а тому д≥агноз необх≥дно встановлювати в ≤ та II стад≥¤х. III стад≥¤ пухлини вважаЇтьс¤ запущеним раком. ¬становити д≥агноз хворому з ≤≤≤-≤” стад≥¤ми процесу не важко, тому що на¤вн≥ вс≥ зовн≥шн≥ озна-ки зло¤к≥сноњ пухлини. јле встановити д≥агноз при ≤-≤≤ ст. захворюванн¤ важко через в≥дсутн≥сть характерних ознак. ” цих хворих кл≥н≥чн≥ ознаки раку, характерн≥ ≥ дл¤ ≥нших захворювань (базедова хвороба, вузловий зоб, тиреоњдити, струм≥ти тощо). ” таких випадках д≥агностика захворюванн¤ грунтуЇтьс¤ на спец≥альних методах досл≥дженн¤ щитовидноњ залози.

“ермограф≥чний метод д≥агностики грунтуЇтьс¤ на ви¤вленн≥ п≥двищеноњ температури в д≥л¤нц≥ пухлини. як правило, в зло¤к≥сних пухлинах температура п≥двищена на 3∞— ≥ встановлюЇтьс¤ вона спец≥альним термографом.

–ад≥онукл≥дне скануванн¤ в≥дноситьс¤ до ефективного методу обстеженн¤. ¬оно грунтуЇтьс¤ на ви¤вленн≥ "холодних" д≥л¤нок у залоз≥, де в≥дбуваЇтьс¤ невелике накопиченн¤ рад≥онукл≥д≥в. ¬ ¤кост≥ рад≥онукл≥д≥в найб≥льш часто використовують Ћ31.  р≥м останнього можна використовувати так≥ рад≥онукл≥ди, ¤к “е99т, Ћ32, (8е75)-мет≥он≥н, (ќа67)-цитрат, —з та де¤к≥ ≥нш≥. ѕ≥сл¤ введенн¤ рад≥онукл≥д≥в в орган≥зм, вони затримуютьс¤ нормальними кл≥тинами щитовидноњ залози, ≥ накопичуютьс¤ в п≥двищен≥й к≥лькост≥. ” мал≥гн≥зованих кл≥тинах залози рад≥онукл≥ди накопичуютьс¤ мало або взагал≥ не затримуютьс¤, що на сканограмм≥ в≥дображаЇтьс¤ у вигл¤д≥ "холодного" вогнища. «а допомогою рад≥онукл≥дного скануванн¤ можливо ви¤вити пухлину розм≥рами 1,0-1,5 см ≥ б≥льше.

ƒл¤ д≥агностики пухлини використовують рентгенолог≥чн≥ методи. ƒо них в≥днос¤тьс¤ обзорна рентгенограф≥¤, рентгенотомограф≥¤, пневмотиреоњдограф≥¤, артер≥ограф≥¤ щитовидноњ залози.

Ќабула великого значенн¤ ультразвукова томограф≥¤. ƒа-ний метод дозвол¤Ї ви¤вити пухлину 0,5-1,0 см, але визначити добро¤к≥сний це процес, чи зло¤к≥сний за допомогою ”«ƒ нер≥дко важко. ÷≥нн≥сть сонограф≥њ ≥ в тому, що з њњ до-помогою можна провести ц≥леспр¤мовану пункц≥йну б≥опс≥ю, коли пункц≥йна голка п≥д контролем екрану вводитьс¤ безпосередньо в патолог≥чний вузол.

 омп'ютерна томограф≥¤ в д≥агностиц≥ пухлин щитовидноњ залози теж маЇ велике значенн¤. « њњ допомогою ≥снуЇ можлив≥сть ви¤вити новоутворенн¤ до 0,5 см та визначити його властивост≥: щ≥льн≥сть, меж≥, локал≥зац≥ю, ч≥тк≥сть, на¤вн≥сть к≥ст, розповсюджен≥сть процесу та ≥нш≥. ѕроменеве навантаженн¤ в даному випадку невелике, а д≥агностична спроможн≥сть дос¤гаЇ 80-89%.

Ќайб≥льш точним та достов≥рним методом обстеженн¤ Ї морфолог≥чне досл≥дженн¤ пухлини. ћатер≥ал дл¤ такого досл≥дженн¤ отримують ще до операц≥њ пункц≥йною б≥опс≥Їю новоутворенн¤. ѕровод¤ть пункц≥ю патолог≥чноњ д≥л¤нки або вузла, асп≥рац≥Їю отримують тканинн≥ елементи пухлини, пот≥м проводитьс¤ цитолог≥чне досл≥дженн¤ пунктату. –озроблено спец≥альн≥ голки, за допомогою ¤ких можна виконати трепан-б≥опс≥ю та г≥столог≥чне досл≥дженн¤ тканини з пухлини залози. ћорфолог≥чний метод високоефективний ≥ квал≥ф≥коване його виконанн¤ дозвол¤Ї д≥агностувати рак майже в 100% випадк≥в.

Ћ≥куванн¤. ќсновним методом л≥куванн¤ раку щитовидноњ залози Ї х≥рург≥чне втручанн¤. ќбов'¤зковою умовою ¤к≥сного виконанн¤ оперативного втручанн¤ Ї дотриманн¤ принцип≥в зональност≥ та футл¤рност≥. ќб'Їм оперативного втручанн¤ залежить в≥д ступен¤ розповсюдженост≥ процесу, г≥столог≥чноњ будови та г≥стогенезу, темп≥в росту пухлини, стад≥њ та в≥ку хворих. ’≥рург≥чне втручанн¤ повинно в≥дпов≥дати основним вимогам: радикальн≥сть оперативного втручанн¤ а також збереженн¤ ендокринноњ та функц≥йноњ достатност≥.

ѕ≥д час оперативних втручань необх≥дно збер≥гати зворотн≥ г≥лки блукаючих нерв≥в, паращитовидн≥ залози, по можливост≥ залишити невелику д≥л¤нку залози дл¤ п≥дтримки њњ функц≥њ- 3 метою абластичного видаленн¤ пухлини необх≥дно екстирпац≥ю проводити екстракапсул¤рно.

—еред операц≥й з приводу рака щитовидноњ залози вид≥л¤ють гем≥резекц≥ю щитовидноњ залози з видаленн¤м перешийка, субтотальну резекц≥ю залози та тиреоњдектом≥ю. « м≥ркувань онколог≥чного радикал≥зма, енуклеац≥¤ вузла або обмежена резекц≥¤ частки залози, ¤к радикальн≥ операц≥њ не повинн≥ виконуватись. —убтотальна резекц≥¤ залози пол¤гаЇ в видаленн≥ половини залози, перешийка та основноњ частини протилежноњ частки. ѕ≥д час таких операц≥й залишають невелику д≥л¤нку б≥л¤ 3,0 г верхньо-задньоњ частини органа з прилеглими т≥льц¤ми паращитовидних залоз. ѕри на¤вност≥ в≥ддалених метастаз≥в та у хворих з особливо зло¤к≥сними пухлинами доц≥льно проводити пал≥ативн≥ оперативн≥ втручанн¤. ѕ≥д час оперативного втручанн¤ доц≥льно робити пункц≥йну б≥опс≥ю п≥дозр≥лих д≥л¤нок залози з терм≥новим цитолог≥чним досл≥дженн¤м. ќтриман≥ результати морфолог≥чного досл≥дженн¤ спри¤ють б≥льш точному вибору обс¤гу оперативного втручанн¤. √ем≥резекц≥ю щитовидноњ залози провод¤ть хворим з моноцентричним ростом диференц≥йованих форм пухлини в ≤-≤≤ ст. процесу. ¬ переважн≥й б≥льшост≥ випадк≥в при диференц≥йованих формах виконують субтотальну резекц≥ю щитовидноњ залози. “иреоњдекто-м≥¤ пропонуЇтьс¤ хворим з мультицентричним ростом диференц≥йованих форм в обох половинах органа, при медул¤рних та недиференц≥йованих раках. Ћ≥мфоаденектом≥¤ рег≥онарних л≥мфовузл≥в хворим на рак щитовидноњ залози виконуЇтьс¤ у випадках на¤вност≥ метастаз≥в або при п≥дозр≥ на них. ” випадках зовн≥ нормальних л≥мфовузл≥в л≥мфоди-секц≥ю пропонують не виконувати. “аким хворим показане активне спостереженн¤ у онколога, ендокринолога або х≥рурга. ѕри на¤вност≥ невеликоњ к≥лькост≥ метастаз≥в у по- верхневих шийних л≥мфовузлах показана поверхнева фас-ц≥ально-футл¤рна л≥мфоаденектом≥¤. ” випадку враженн¤ метастазами глибоких шийних л≥мфовузл≥в провод¤ть л≥мфоаденектом≥ю за методикою  райл¤, нер≥дко у обмеженому вар≥ант≥. ѕри цьому, ¤к правило, не виконують видаленн¤ л≥мфовузл≥в п≥дбор≥дноњ та п≥дщелепноњ област≥.

¬ ¤кост≥ спец≥альних метод≥в л≥куванн¤ рака щитовидноњ залози може використовуватись променева терап≥¤. ќстанн¤ буваЇ дистанц≥йною гамма-терап≥Їю або рад≥оактивним йодом. ѕроменева гамма-терап≥¤ проводитьс¤ до оперативного втручанн¤ або п≥сл¤ його виконанн¤. ƒо операц≥њ проводитьс¤ променева терап≥¤ у хворих з недифе-ренц≥йованим та медул¤рним раком. ¬исокодиференц≥йован≥ пухлини мало чутлив≥ до такого впливу. ¬иконуЇтьс¤ гам-ма-тереп≥¤ за радикальною програмою з сумарною опром≥нюючою дозою 45-50 √р. ѕоказанн¤м дл¤ п≥сл¤операц≥йноњ променевоњ терап≥њ вважають недиференц≥йований рак щитовидноњ залози, недостатньо радикально виконану операц≥ю у хворих з розповсюдженим раком, та рецидивний рак щитовидноњ залози. “аким хворим провод¤ть сумарну дозу опром≥ненн¤ 40-50 √р.

Ћ≥куванн¤ рад≥оактивним йодом (≤«и) обумовлено тим, що кл≥тини раковоњ пухлини здатн≥ захоплювати ≥ накопичувати атоми йоду. якщо останн≥й рад≥оактивний, то в≥н виб≥рково опром≥нюЇ ракову пухлину ≥ веде до њњ загибел≥. «ахоплюють йод функц≥йно активн≥ пап≥л¤рн≥ та фол≥кул¤рн≥ раков≥ пухлини. Ќедиференц≥йований рак функц≥йно неактивний, а тому йоду не захоплюЇ. ≤снують пов≥домленн¤, що йод захоплюЇ ≥ медул¤рний рак. Ќайб≥льш доц≥льно л≥кувати рад≥оактивним йодом в≥ддален≥ метастази, тому що первинна пухлина та рег≥онарн≥ метастази добре л≥куютьс¤ х≥рург≥чним методом. ѕроменеве л≥куванн¤ в≥ддалених метастаз≥в призводить до повного регресу метастатичних вузл≥в ≥ значно подовжуЇ житт¤ хворих.

¬ останн≥ «ќ рок≥в проводитьс¤ л≥куванн¤ раку щитовидноњ залози гормональними препаратами. √ормонозалеж-ними Ї диференц≥йован≥ форми –ў«. ƒоведено, що рак розвиваЇтьс¤ на фон≥ г≥потиреозу. √≥пертиреоз, навпаки; затримуЇ або веде до регресу пухлини. “ому багато досл≥дник≥в пропонують призначати тиреотропний гормон г≥поф≥зу. ≤нш≥ вчен≥ провод¤ть л≥куванн¤ тиреоњдними гормонами в зв'¤зку з тим, що пригн≥ченн¤ виникненн¤ ≥ росту рецидив≥в та метастаз≥в повинно бути пост≥йним, то ≥ л≥куванн¤ названими гормонами необх≥дно проводити безперервно ≥ тривало в п≥сл¤операц≥йному пер≥од≥. √ормонотерап≥¤ ви-користувуЇтьс¤ при генерал≥зованних формах процесу.

’≥м≥отерапевтичне л≥куванн¤ раку щитовидноњ залози не набуло широкого кл≥н≥чного використанн¤ через резистентн≥сть пухлини, низьку њњ чутлив≥сть до сучасних препарат≥в. јле кл≥н≥цисти ведуть пошуки таких препарат≥в, схем та можливостей впливу на зло¤к≥сн≥ пухлини, особливо на недиференц≥йован≥ форми.


«м≥ст

Сайт создан в системе uCoz